Ладижинська міська лікарня пройшла моніторинг Міністерства охорони здоров’я України і увійшла до переліку закладів, які можуть надавати допомогу хворим з гострим мозковим інсультом.  Шлях від першого пацієнта до державного фінансування  склав майже півтора року.

У травні 2025 року у Ладижинській лікарні на базі реанімаційного відділення запрацював інсультний блок. 24 травня тут вже було проведено перший тромболізис. Успішний! Людина залишила лікарню без будь-яких симптомів інсульту. Рівно через місяць колектив відмінно справляється з п’ятьма інсультами за три дні, у двох випадках із застосуванням тромболізису. Ще через два місяці через технічні проблеми у Вінницькій психоневрологічній лікарні ім. Ющенка у Ладижин повезли людей з інсультом із Тростянецької, Кунківської, Дашівської, Райгородської, Тульчинської  громад. Такий крутий і динамічний старт дозволив ладижинській інсультній команді з блискавичною швидкістю напрацювати безцінний досвід, який відкрив нові горизонти для розвитку відділення. Сьогодні у відділення запускається нова сторінка. Про це – в інтерв’ю з директором Ладижинської міської лікарні Віталієм Клименком.

Звідки взялася ідея відкриття інсультного відділення?

Був запит у плані здоров’я жителів нашої громади. Ми не мали юридичного права лікувати хворих на інсульт, а тому ладижинців у такому важкому стані везли у Вінницю і мова йшла навіть про Умань Черкаської області, тому що бракувало відповідних закладів у нашій області. А ця патологія має таку особливість, як терапевтичне вікно для застосування тромболітичних препаратів, які розчиняють тромб і швидко відновлюють кровообіг у мозку. Враховуючи відстані та якість ділянок доріг, пацієнт коли доїжджав до закладу, де ще йому мали провести обстеження, КТ і визначитися з тактикою лікування – це терапевтичне вікно часто ставало недосяжним.

З чого почалась робота по організації відділення? Які найбільші труднощі довелось долати?

Шлях був достатньо складний. Найперше – треба було довести нашому обласному департаменту те, що ми спроможні, як кадрово, так і по матеріальній базі, маємо бажання і фінансові можливості. Для готрового мозкового інсульту у всьому світі діє готовий стандарт лікування. Це протокол, який передбачає певні діагностичні та лікувальні процедури на кожному етапі, при кожному різновиді даної патології. Тобто ми нічого не придумували, взяли ВООЗівські стандарти, які затверджені в Україні.  Адаптували наш внутрішній маршрут пацієнта і всі дії відповідно до цього стандарту тільки в межах нашого закладу. Доукомплектували штат. Лікарі-неврологи й анестезіологи пройшли навчання по тромболітичній терапії.

І після цього заявили департаменту про свою готовність?

Так. Але парадокс в тому, що, відповідно до вимог НСЗУ, щоб заклад отримав фінансування за даним напрямком, він має за півроку пролікувати не менше 70 хворих і провести не менше 5% тромболізісів. А як це зробити, коли заклад не включений до маршруту пацієнта?  Тому ми спочатку попросили департамент включити нас в маршрут і в області пішли нам назустріч.

І з нового 2026 року відділення мало вже перейти на державне фінансування…

Цього не сталось до тепер. Минулого літа ми не пройшли моніторинг – комісія Міністерства охорони здоров’я вказала нам на організаційні недоліки. Ми їх виправили. Повторно комісію ледве викликали – і то, завдяки зверненням до міністерства Миколи Кучера, сприянню Наталі Заболотної, Ольги Задорожної. Приїхала комісія аж літом цього року. Моніторинг ми пройшли.

Тобто, майже півтори роки відділення утримувалося з міського бюджету. Скільки це в грошах?

Мільйони гривень. Особливо великі витрати були у перший рік, коли закуповувалося обладнання.

За весь час існування відділення скільки людей з інсультами проліковано?

В минулому році 68, в цьому – на перше липня було 42. Проведено 13 тромболізісів.

Спостерігається тенденція до збільшення пацієнтів?

Їх буде більше. Минулого тижня Уманська лікарня не пройшла моніторинг по даному пакету, відповідно, дві громади Гайсинського району – Гайсинська і Краснопільська залишились без закладу, куди скеровувалися їхні жителі. Тепер – це наші пацієнти.

І всього вісім реанімаційних ліжок? А не буде так, що саме ладижинським пацієнтам раптом не знайдеться місце?

З цим проблеми немає. У нас в запасі ціле відділення на 30 ліжок. Минулої зими ми перепрофілювали неврологічне відділення в інсультне з неврологічними ліжками.

Наявність реабілітаційного відділення посилює можливості інсультного відділення?

Суттєво. Ми реабілітацію починаємо з першого дня. І це вже напрацьовано. Є всі потрібні фахівці.

Єдиним слабким ланцюжком залишається екстрена допомога: якщо ладижинського хворого з гострим інсультом буде везти гайсинська «екстренка», то і в Ладижині він може опинитись поза можливостями терапевтичного вікна…

Тут ми нічого не можемо зробити. Це не наше підпорядкування. Та і відомо, що там просто немає кому працювати.

Чому так?

Скажу так: в цьому році жоден випускник медичного коледжу в нашу лікарню не прийшов. Якщо у попередні роки була хоча б одна, дві медсестри свіжого випуску – то цього року нікого. Це при тому, що у нас поруч Гайсинський медколедж.

А в інсультному відділенні вистачає медпрацівників?

Якраз медсестра і потрібна. Постова.

Очолює інсультне відділення…

Від самого початку Вікторія Михайлівна Колодій. Загалом є чотири лікарі-неврологи і дев’ять медсестер.

Навантаження на команду, мабуть, величезне? Відділення неврології і так ніколи порожнім не було, а ще плюс таке важке відділення, як інсультне.

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я прийняло новий стандарт госпіталізації, відповідно до якого суттєво, мабуть, удвічі впав рівень можливостей госпіталізації до закладу неврологічних хворих. Тому по інсультному відділенню у нас збільшиться кількість хворих, а по неврологічному зменшиться – буде баланс.

Наступним етапом розвитку інсультного відділення Ладижинської міської лікарні може стати розбудова площини із застосуванням ендоваскулярних втручань та нейрохірургії. Але це згодом. Поки що у лікарні роблять ставку на розвиток того, що вже є – максимально якісне надання послуг людям, яких спіткало таке лихо, як інсульт.

Автор Оксана Гайсин