На початку ХХ століття, особливо у період загальної анархії після 1917 року, територія Вінниччини, зокрема історичний Гайсинський повіт, стала свідком глибокої кризи державної влади, що призвело до відродження архаїчних, часто жорстоких, форм самосуду. Селянські громади були змушені самоорганізовуватися для захисту від злочинності, повертаючись до звичаєвого права, де поняття справедливості визначалося волею сільського сходу. Ці обрядові дії, хоч і освячувались християнською риторикою, корінням сягали язичницьких часів.

Гончарство, що на межі XIX–XX століть переживало свій “золотий вік” з найбільшою кількістю осередків та майстрів по всій Україні, зіткнулося із жорсткою конкуренцією та подальшим занепадом, характерним для народних промислів того часу. На цьому тлі особливо яскраво виділяється село Бубнівка (поблизу Гайсина), яке було одним із найвідоміших гончарних центрів на Поділлі. Бубнівська кераміка не лише має багате історичне коріння, а й внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Битва під Батогом (22-23 травня / 1-2 червня 1652 року) стала однією з найвизначніших і найблискучіших перемог союзної армії Війська Запорозького під проводом Богдана Хмельницького та Кримського Ханства над військом Речі Посполитої, очолюваним коронним гетьманом Марціном Калиновським. Битва відбулася в урочищі Батіг, поблизу сучасного села Четвертинівка на Вінниччині. Географічно Четвертинівка знаходиться лише приблизно за 13 кілометрів на південний схід від міста Ладижин, що зробило його критичною точкою у військових маневрах і логістиці, а також залучило місцевих мешканців до подій.