36-річного Максима Онищенка, який до мобілізації жив і працював у Ладижині, російський суд засудив до 16 років ув’язнення. Український військовий потрапив у полон на Курському напрямку навесні 2025 року.

Російська сторона звинуватила його у «перетині кордону зі зброєю» та «здійсненні терористичного акту». Фактично йдеться про криміналізацію участі українського військовослужбовця у бойових діях проти держави, яка розпочала війну проти України та окупувала частину її території.

Максим Онищенко був мобілізований до Сил оборони України та виконував бойові завдання як військовослужбовець. У доступній інформації немає жодних даних про те, що йому інкримінують конкретний воєнний злочин, окрім самої участі у бойових діях, перебування зі зброєю та дій, які російська сторона назвала «терористичним актом».

Після потрапляння Максима у полон в інтернеті з’явилося відео. На ньому російська військова поліція заводить українських військовополонених у «клітку» та проводить показовий допит на камеру.

– Онищенко Максим Володимирович, – представляється наш воїн.

– У здійсненні якого злочину ви звинувачуєтеся?

– Перетин кордону російської федерації зі зброєю і здійснення терористичного акту.

Далі у російському сюжеті показують суд. Максиму Онищенку оголошують вирок: 16 років ув’язнення.

Максим родом із Заозерного. Коли йому було два роки, трагічно загинув батько. Мама забрала маленького сина і переїхала до Києва. Уже дорослим Максим повернувся у рідні краї.

Тут живе його дядько Богдан Онищенко, брат батька, який фактично став для Максима найближчою рідною людиною.

До служби Максим працював у Ладижині водієм. Напередодні 2024 року його мобілізували. Спочатку він навчався на мінометника, після підготовки потрапив на Сумський напрямок, де служив піхотинцем. Згодом був Курський напрямок, а навесні 2025 року Максим потрапив у російський полон.

Рідні тривалий час намагаються отримувати будь-яку інформацію про його місцеперебування.

– Зараз Максим може бути у самарській колонії. Місяці чотири тому представники Червоного Хреста об’їжджали російські тюрми, то в Самарі бачили Максима і ще двох наших, які разом з ним потрапили у полон, – розповідає Богдан Онищенко. – Я, як вперше побачив відео з племінником, а це було навесні минулого року, відразу поїхав у Вінницю в Координаційний штаб, показав там його – мені сказали, що Максим підлягає обміну.

Військовополоненого не можна судити лише за участь у бойових діях

Російський вирок не змінює статусу Максима як українського військовослужбовця, який потрапив у полон під час міжнародного збройного конфлікту.

Міжнародне гуманітарне право чітко розмежовує участь комбатанта у бойових діях та кримінальний злочин. Міжнародний комітет Червоного Хреста наголошує: військовополонених не можна переслідувати лише за те, що вони брали безпосередню участь у бойових діях. Притягнення до відповідальності можливе за конкретні воєнні злочини, якщо для цього є відповідні підстави та докази.

Таку ж позицію висловлювало Управління Верховного комісара ООН з прав людини: міжнародне право забороняє переслідувати військовополонених лише за сам факт участі у бойових діях.

Засудження українських військовополонених за саму участь у бойових діях стає ще одним інструментом тиску Росії на полонених та їхні родини. Для Максима та його рідних зараз головне інше: щоб він повернувся додому в межах обміну військовополоненими.