У червні 2024 року на одному з російських пропагандистських ресурсів вийшов сюжет із промовистою назвою: «План втечі: як українська студентка втікала від погроз і цькування з Вінниці через позицію щодо СВО». У ньому колишня студентка Вінницького національного медичного університету імені Пирогова, 23-річна Поліна Кочерга, намагалася подати себе жертвою нібито переслідувань через підтримку росії. Історію колаборантки розповіло видання «33 канал».

Дівчина заявляла про «утиски» у навчальному закладі з боку своїх ровесників, критикувала волонтерські збори для українських військових і фактично повторювала ключові тези російської пропаганди про війну проти України.

Далі вже була лінгвістична експертиза слідства, яка дійшла висновку, що ці висловлювання містили ознаки підтримки держави-агресора та були спрямовані на дискредитацію України.

Суд визнав ці докази переконливими.

За результатами розгляду справи Кочергу засуджено до десяти років позбавлення волі. Також конфісковано все належне їй майно. А саму Поліну подано до міжнародного розшуку. І як тільки її затримають в іншій країні — мають депортувати до України, і тут вона буде відбувати 10 років ув’язнення. І така стаття терміну давності не має. Тобто на все життя.

Передісторія

Поліна Кочерга навчалася у Вінницькому національному медичному університеті з 2019 по 2023 рік. Була старостою групи, брала активну участь у студентському житті й навіть очолила студентське самоврядування вишу.

Але саме тоді серед студентів почали ширитися фотографії її поїздок до Москви та окупованого Криму. Згодом з’явилася інформація про наміри продовжити навчання на територіях, контрольованих росією.

А в Україні вже тривала повномасштабна війна. Тому обрання людини з такими поглядами на одну з найвпливовіших студентських посад викликало гостре несприйняття в університетській студентській спільноті. Почалися протести, лунали вимоги щодо перевірки інформації про її діяльність і зв’язки.

Зрештою, у листопаді 2022 року Кочерга склала повноваження голови студентського самоврядування, а невдовзі була відрахована з університету.

Виїхала до росії

Після переїзду до Росії дівчина продовжила навчання у Кубанському державному медичному університеті, брала участь у російських професійних конкурсах та будувала кар’єру вже в системі охорони здоров’я країни, яка веде війну проти України.

За наявною інформацією, нині вона працює лікарем-терапевтом у Краснодарі.

Однак вирок українського суду став нагадуванням, що навіть перебування за кордоном не означає уникнення відповідальності.

Ця справа — не лише про одну студентку

Ця історія ставить і ширше запитання: як людина з відверто проросійськими поглядами змогла не лише навчатися в одному з провідних медичних університетів країни під час війни, а й очолити студентське самоврядування? Чи були відомі її переконання раніше? Хто рекомендував її на керівну посаду?

Бо ця справа — не лише про одну студентку. Вона про те, як війна змусила українське суспільство переосмислити межу між особистими переконаннями та свідомою роботою в інтересах держави-агресора.