Боротьба за владу стара як світ. Чим давніші часи, тим відвертіші способи та засоби боротьби. Колись за владу влаштовували військові походи, плели інтриги при дворах монархів, або ж просто усували конкурентів фізично. Інформаційні технології помітно еволюціонували – незмінними залишились інтриги. Та й ті за ужитком все більше наближаються до архаїзмів. Сучасна політична боротьба – це не шаблі та гармати, а інформаційні та гібридні війни, тендерні схеми.

І Ладижин – не виняток

   Містяни, які цікавляться новинами вже не перший місяць спостерігають “мильну оперу” за участю виконувача обов’язків міського голови Олександра Коломійця, ексочільника міста Валерія Коломєйцева та чинного депутата-опозиціонера Петра Андрійця. Баталії відбуваються на декількох рівнях інформаційного простору. Сучасний світ дає таку можливість: інтернет-видання, соціальні мережі та месенджери, друковані періодичні видання, реєстри правоохоронних структур. Тож непоінформованих майже не залишається. А сучасний інтернет надає можливість спостерігати за цим шоу з будь-якого куточка світу практично non-stop. То ж якщо хтось проґавив цей серіал зроблю короткий екскурс.

   Від початку каденції Олександра Коломійця «допікають» проблеми міста майже щодня: ремонт будинків, доріг, тепло та водомереж, будівництво котелень, відсутність укриттів та коректної дорожньої розв’язки, безпритульні тварини. Про допомогу ЗСУ я взагалі не буду багато говорити – то святе! Це далеко не весь перелік проблем. Викликів чимало, але в кого їх немає! Отак і крутиться в.о. міського голови, як «вуж в окропі».

   Але куди ж без «добрих» порадників, конспірологів та політичних змов. Сучасна політтехнологія працює так: хочеш сховати проблему – знайди винних і почни привселюдно карати їх. Так нової популярності набув Валерій Коломєйцев, про якого вже почали забувати, злетіла на Олімп зірка Петра Андрійця, депутата міськради.

Легіонери інформаційного простору

   За браком можливостей чи може за італійською традицією, бо дон дона, хоч і інформаційно, «мочити» не може, тому пан Коломієць залучився підтримкою сторонніх ресурсів. Вмотивовані месенджери та акаунти соціальних мереж завзято почали поливати брудом Валерія Коломєйцева та Петра Андрійця. Так виник серіал в декількох епізодах, такий собі «Спрут 2024». Тут є все і зрада, і моральне падіння опонентів, і безмежна прірва злочинів. Чому з’явилася така назва, родом з 80-х? Тут все просто, я не знаю хто його створює, той серіал, але він має огидний «гопницький» сленг кінця 80-х початку 90-х. Так з легкої руки креативного режисера, і з’явилися сучасні Джуліко Бандитто та Де Ля Воро Гангстерітто.

   Такий підхід завжди дає результати, а особливо на тлі страшної воєнної кризи, яку переживає наша країна.

   Агенством, яке створює та крутить весь цей серіал, що очевидно не лише з соціальних мереж громади, є  “Агентство расследований Артема Фляжникова“, Його дописи з’являються як гриби після дощу проти “любих друзів” Валерія Коломєйцева та Петра Андрійця. На своєму ресурсі пан Фляжніков вже кинув до буцегарні ненависних опонентів.
Щоб міцніше закріпитися в медіапросторі громади в Фейсбук та Телеграмі з’являється група “Ладижин в курсі”. У ньому регулярно публікуються новини громади, анонси подій в виключно компліментарному тоні до міської влади. Цієї ж лінії впливу дотримується й сам політичний радник Фляжніков на особистій сторінці в Фейсбук.
Хай там як, поки ви переглядаєте стрічку новин подібних викривачів, дірява водомережа, як була дірявою, так і залишилася, а укриття самі себе не збудували. Врешті-решт маємо одну проблему, два погляди на неї, які створили два табори, що підтримують протилежні сторони — класична передвиборча історія.

Артем Фляжніков: як чужинець став головним сценаристом ладижинської політики

 Артем Фляжніков – людина, яка вміє створювати потрібні наративи. Він народився у Біробіджані (РФ). Потім жив у Вінниці, де й почав будувати кар’єру журналіста, піарника та політтехнолога. Заснував агентство журналістських розслідувань «Маріонетки» та онлайн-ресурс «I like news». Веде власний YouTube-канал.

Серед його останніх клієнтів – Вікторія Петрушенко, ректорка ВНМУ ім. Пирогова, яку звинувачували у корупції та плагіаті.

За його плечима чимало гучних справ:

•    2009 р. – Фігурант скандалу з масовими SMS-розсилками, що містили образливі коментарі про міську владу Вінниці. Один із найбільш відомих меседжів: “Гройсмани живуть на “шару”, тягнуть з міста, як з базару».
•    2013 р. – Козятинська газета RIA, якою керував Фляжніков, заявила про тиск із боку міського голови через критичні публікації.
•    2022 р. – Його агентство програло судовий позов щодо захисту честі та репутації адвокатки Оксани Гонти.

Що ж привело Фляжнікова до Ладижина?

   Піар завжди піар. Чим більше пан Коломієць не помічав проблем міста, тим більше хейту від людей отримував у свій бік. Розуміючи, що крісло загойдалося в.о. почав діяти: з одного боку створив подвійне бачення проблеми, з іншого взявся зміцнювати віру в себе як потужного господарника, який всюди присутній: від лікарень до шкільних заходів. У його соцмережах майже щодня з’являються пости про: «відвідав», «перевірив», «передав допомогу».

   У політиці головне не лише що ти робиш, а й як про це розкажуть людям. І досвідчений антикриз Фляжніков про це в курсі. Але навіщо все це йому? Гроші, зв’язки, контроль інформаційного поля й в подальшому доступ до ресурсів та адміністративних можливостей? Хтозна. Шкода, що пан Коломієць не помічає як поступово стає заручником чужої проплаченої і дуже не дешевої гри. Його образ формується не стільки через реальні дії, скільки через контрольовані Фляжніковим інформаційні вкиди. Тож головне питання: чи зможе голова утримати власну політичну суб’єктивність, чи він уже став черговим проєктом Фляжнікова? 

Гроші люблять тишу

   Валерія Коломєйцева не рідко критикують за стиль управління, який він вибудовував протягом 20 років при владі. Його керівництво грунтувалося на жорсткій ієрархії, що забезпечувало не лише ефективний контроль над містом, а й приносило економічні дивіденди.

   Його багаторічний соратник Олександр Коломієць добре знайомий з із системою управління екс-мера, адже сам був частиною його команди.

   Сьогодні, очоливши місто за підтримки того ж Коломєйцева, Коломієць перейняв і методи керування: своїх – тримай у покорі, ворогів – знищуй усіма доступними засобами. І одним із таких інструментів став політтехнолог Фляжніков.

 Загалом борсання чиновників у рингу з багнюкою виглядає часом трохи комічно, часом огидно, ось тільки це лише початок. Галас у пресі створює і деякі інші речі, точніше приховує їх. Поки Фляжніков «допомагає» Коломійцю розбиратися з політичними ворогами, у тіні проходять більш важливі речі – розподіл бюджетних коштів. От наприклад, в закупівлях Відділу освіти Ладижинської міської ради усі перемоги в торгах стабільно отримує ФОП Шевчук О.М., причому за найвищими цінами. Картопля, горох, борошно – різниця між найдешевшою пропозицією та фактичною закупівлею може становити десятки тисяч гривень, але щоразу перемогу отримує найдорожчий учасник.

 Ще цікавіше виглядає тендер на «Послуги з благоустрою та озеленення». У розпал війни Ладижинська міськрада чомусь вирішила спрямувати майже 4 мільйони гривень на боротьбу з буреломами, сніголамами та техногенними загрозами для зелених насаджень. І це рік тільки почався. Тобто Ладижинська міськрада під час війни, можна сказати авансом, на наступний рік фінансує майже 4 мільйони гривень не на закупівлю дронів чи спорядження, а ліквідацію негативних наслідків техногенного впливу на лісові насадження та наслідків буреломів, сніголамів, вітровалів.