Повномасштабна війна помітно змінила демографічний портрет Ладижина. Місто, яке протягом двох десятиліть демонструвало нетипову для Вінниччини стабільність чисельності населення, після 2022 року зіткнулося одночасно з відтоком жителів, природним скороченням та прибуттям кількох тисяч внутрішньо переміщених людей. Станом на 1 січня 2026 року в Ладижинській громаді було зареєстровано 2609 ВПО. За оцінкою, наведеною у проєкті Плану дій справедливої трансформації громади, це близько 10% її населення.

Нові демографічні дані містяться у проєкті Плану дій справедливої трансформації Ладижинської міської територіальної громади, який готували у 2025–2026 роках. Документ дозволяє простежити зміни не лише після початку великої війни, а й у значно довшій перспективі.

До великої війни Ладижин майже не втрачав населення

На тлі загальноукраїнського скорочення населення Ладижин тривалий час був радше винятком. У 2001 році безпосередньо в місті проживали 22 219 людей, а у 2022 році — 22 459. Тобто за понад два десятиліття чисельність населення фактично не зменшилася. Загалом для нинішньої території громади у документі зафіксовано зростання на 0,9%. Для порівняння, за той самий період населення Вінницької області скоротилося на 14,5%.

Автори документа пояснюють таку стійкість насамперед економікою міста. Спочатку головним фактором була Ладижинська ТЕС, навколо якої формувався промисловий Ладижин і створювалися робочі місця. Пізніше до неї додався потужний агропромисловий комплекс, пов’язаний із розвитком підприємств МХП. Саме наявність великих роботодавців протягом багатьох років дозволяла місту уникати темпів депопуляції, характерних для багатьох інших невеликих міст.

Після 24 лютого 2022 року ця тенденція змінилася.

2022-й став роком найбільших демографічних змін 

Найбільший демографічний удар припав на перший рік повномасштабної війни. За даними, наведеними у Плані, протягом 2022 року до громади прибули 2898 людей, але водночас вибули 4752. Таким чином, лише міграційне скорочення становило 1854 особи. Разом із природним скороченням населення загальна втрата за рік сягнула 2024 людей.

У наступні роки масштаби міграції зменшилися, але баланс залишався негативним. У 2023 році прибули 343 людини, а вибули 1104, у 2024-му відповідні показники становили 256 та 397 осіб. Загальне скорочення населення, якщо врахувати також різницю між кількістю народжених і померлих, становило 930 людей у 2023 році та ще 282 у 2024-му.

Демографічна проблема полягає не лише в міграції. У кожному з чотирьох проаналізованих років у громаді помирало більше людей, ніж народжувалося. У 2021 році народилися 156 дітей, померли 374 людини; у 2022-му — 161 і 331 відповідно; у 2023-му — 127 і 324; у 2024 році — 172 і 313. Водночас останній показник демонструє певне покращення: природне скорочення зменшилося до 141 людини.

Від 286 до понад трьох тисяч переселенців

Одночасно війна сформувала в Ладижині нову велику групу населення — внутрішньо переміщених осіб.

Графік у Плані трансформації показує масштаб цієї зміни особливо виразно. На 1 січня 2022 року в громаді обліковували лише 286 ВПО. Через рік, після початку повномасштабного вторгнення, їх було вже 3112. На початок 2024 року — 2389, а на початок 2025-го — 2296.

Після певного зменшення кількість зареєстрованих переселенців знову зросла. На 1 січня 2026 року у громаді налічувалося 2609 ВПО. Таким чином, порівняно з початком 2025 року їх стало приблизно на 313 більше, або майже на 14%.

За цими цифрами стоїть і зміна географії переселення. Якщо у перші місяці великої війни громади Вінниччини приймали передусім людей, які масово виїжджали з територій бойових дій, то згодом до Ладижина почали переїжджати й фахівці, для яких місто стало новим місцем роботи та життя. Один із найбільш показових прикладів, наведений у документі, — працівники Курахівської ТЕС. Їхній переїзд допоміг частково компенсувати кадровий дефіцит на Ладижинській ТЕС. Переселенці поповнили й медичну сферу міста: завдяки залученню нових медичних працівників розширився перелік спеціалізованих послуг.

Змінюється і склад самих переселенців. У Плані зазначено, що серед ВПО поступово збільшується частка чоловіків та людей працездатного віку. Для громади, яка через мобілізацію та міграцію відчуває дефіцит працівників, це вже має не лише соціальне, а й економічне значення.

Ладижин стає старшим

На початок 2025 року у документі чисельність місцевого населення Ладижинської громади визначена у 21 467 осіб. Із них 19 382, або понад 90%, проживали у місті, ще 2078 — у чотирьох селах громади. Щільність населення становила 172 людини на квадратний кілометр, що приблизно утричі перевищує середній показник по області.

Водночас змінюється вікова структура. Діти до п’яти років становили 4,4% населення, діти від 6 до 17 років — 14%. На жителів віком 18–39 років припадало 25%, на групу 40–64 роки — 35,9%, а кожному п’ятому жителю громади було 65 років або більше. Автори дослідження фіксують довгострокову тенденцію: частка дітей скорочується, а людей старшого віку — збільшується.

Таким чином, демографічний портрет Ладижина за чотири роки великої війни змінився одразу у кількох напрямках. Місто втратило частину своїх постійних жителів, продовжує мати від’ємний природний приріст і поступово старіє. Водночас тисячі переселенців стали помітною частиною громади та частково компенсували ці втрати.

За розрахунками, наведеними у Плані, загальне скорочення населення громади за перші три роки повномасштабної війни становило 4,4%, тоді як у середньому по Вінницькій області — 7%. Однією з причин відносно кращого показника автори документа називають саме залучення та інтеграцію ВПО.

Робота є, складніше з житлом

Наступним викликом для Ладижина стає не стільки прийом переселенців, скільки їхнє рішення залишитися тут після завершення війни. У громаді вже діє Рада з питань ВПО, а місцева влада намагається залучати переселенців на вакансії, особливо у сферах із дефіцитом фахівців. Для окремих працівників передбачені пошук житла, компенсація оренди, допомога із працевлаштуванням членів сім’ї та влаштуванням дітей до навчальних закладів. Для працівників соціальної сфери та комунальних установ передбачена компенсація оренди до 6 тисяч гривень щомісяця.

Головною проблемою залишається житло. Під час дискусії «ВПО в економіці громади», яка відбулася у квітні 2026 року, саме роботу та доступне житло назвали двома ключовими умовами довгострокової інтеграції переселенців. Якщо з працевлаштуванням ситуація виглядає відносно сприятливо через наявність вакансій, то висока вартість оренди та купівлі нерухомості ускладнює рішення людей остаточно пов’язати своє майбутнє з Ладижином.

Тому 2609 зареєстрованих переселенців — це вже не лише показник наслідків війни. Для міста, яке одночасно втрачає населення через міграцію, природне скорочення та старіння, йдеться про кілька тисяч потенційних нових ладижинців. І від того, скільки з них залишаться у громаді надовго, дедалі більше залежатиме не тільки чисельність населення Ладижина, а й те, чи вистачатиме місту лікарів, енергетиків, працівників комунальної та соціальної сфер у наступні роки.