Тривога. Погляд. Біль. Цвинтар. Тойпар. Сум. Сни. Дощ. Самота. Забагато. Це назви авторських композицій Співуна (Романа Власюка), які звучали на благодійному вечорі джазу в арт-кав’ярні «Фредерік». Навіть цей перелік та його послідовність звучать як окрема поезія, імпульси нашого сьогодення. Забагато тривог, суму і болю, але серед всього є місце коханню, надії і навіть львівському вайбу під час дощу.

Благодійність заходу була спрямована на підтримку професійних потреб Андрія Власюка, який від початку повномасштабної війни у складі 110-ї бригади ремонтує автівки, котрі притягують йому з передової. Тому вдячні слухачі щиро дякували Роману — за приємно проведений час, а його батькові (заочно) — за службу заради всіх нас.


Довго тиснув Роману руку чоловік у військовій формі, який прийшов на концерт чи не першим. Він — переселенець з Енергодара Валерій Шевченко.
«Просто люблю музику. Це дуже добре, що в місті проводяться подібні концерти. Отримав величезну насолоду», — не стримував емоцій ветеран.

Цілий букет приємних римованих побажань приготувала для «молодої, творчої, талановитої людини, яка мислить у правильному руслі» Євдокія Сергієнко. Ладижинка — колишня викладачка математики ладижинського технікуму. А такі люди не лише словом за правильну молодь, а й ділом.
«Я вкинула у скриньку 500 гривень. Мені не шкода цих грошей для такої доброї справи. Завжди, як можу, підтримую на різних культурних благодійних заходах наших захисників. Рада, що і тепер мала таку нагоду. Тим більше, що дійсно такий талановитий юнак».

Роман співав своє і в своєму. Білу блузу і чорні брюки шив спеціально для цього концерту. Важко повірити, що такий бездоганний та оригінальний крій — не робота досвідченої швачки, а втілення ще однієї грані таланту зовсім молодої, але у всьому щирої людини — від ноти до стібка на одязі .
Автор: Оксана Гайсин

Add a Comment