Напередодні Першої світової війни Гайсин переживав період бурхливого розвитку, перетворюючись із провінційного містечка на значний адміністративний та культурний осередок Поділля. Життя в місті вирувало: діяли чоловіча гімназія та жіноча прогімназія, були зведені штаб і казарми 75-го Севастопольського полку, працювали земська лікарня, пошта та з’їзд мирових суддів. Знаменною подією 1913 року стало відкриття унікальної для всього Південно-Західного краю земської аптеки.

Демографічний та економічний підйом

Соціально-економічні успіхи міста супроводжувалися стрімким зростанням населення. Так, на межі століть Гайсин мав значну єврейську громаду (1897 – 4321 з 9374 жителів). Вже на початку століття кількість мешканців збільшилася втричі, сягнувши у 1913 році позначки у понад 14 тисяч осіб. Економічному розквіту сприяло вигідне розташування Гайсина в центрі родючих земель та наявність потужних підприємств, зокрема цукрового заводу, що стимулювало місцеву торгівлю.

Випускники Гайсинської класичної гімназії

Проблеми благоустрою та плани електрифікації

Попри зовнішній лиск нових вулиць, місто мало низку хронічних проблем. Розвиток відбувався хаотично, без чіткого плану, що негативно позначалося на санітарному стані вулиць, освітленні та кількості зелених насаджень. Гостро відчувалася відсутність ширококолійної залізниці, через що основний потік товарів доводилося доправляти зі станції Губник, розташованої за 20 км від міста.

Розуміючи потреби часу, міська влада розпочала підготовку до електрифікації. Власна електростанція мала забезпечити роботу водогону, поліпшити освітлення та надати імпульс промисловості. Однак будівництво, розпочате буквально в переддень війни, так і не було завершене.

Місто в умовах воєнного часу

Події серпня 1914 року докорінно змінили пріоритети. Згідно з розпорядженнями центральної влади, видатки міського бюджету були скорочені до мінімуму, а основна увага зосередилася на допомозі фронту та родинам воїнів. У Гайсині розгорнулася масштабна благодійна діяльність: у жовтні 1914 року було відкрито шпиталь на 90 ліжок, кошти на який зібрали місцеві меценати.

Війна також висвітлила гострі соціальні конфлікти. У 1915 році розголосу набув судовий процес над групою осіб, звинувачених у масових махінаціях з метою ухилення від військового призову. В ході розслідування допитали до 250 свідків. Згідно з версією обвинувачувальної сторони, підсудні, котрі всі були євреями, влаштували добре продуману ―військову панаму‖, суть якої полягала в умисній неправильній приписці великої кількості іногородніх осіб призовного віку до 2-ї дільниці повіту. Виявилося, що зазначені особи перебували в ній на ―пільгових умовах‖, тобто могли бути мобілізованими в останню чергу. Приписка здійснювалася шляхом фіктивного передавання майна на ім‘я призовників та фальшивих посвідчень про проживання в межах дільниці понад 2-х років. До всіх обвинувачених висувалися статті, що передбачали покарання у вигляді каторги терміном на 5-8 років.

Фото єврейського Гайсина

Санітарна криза та “гасовий голод”

Ставши транзитним пунктом для тисяч біженців та військових підрозділів, Гайсин зіткнувся з загрозою епідемій. Попри спроби санітарних комісій навести лад, місто потерпало від бруду та дефіциту води. Наприкінці 1916 року серед військового гарнізону почав прогресувати висипний тиф. Також військовим бракувало добре обладнаної лазні. Не останню роль відігравала невисока санітарна культура городян.

До побутових негараздів додався енергетичний колапс. Проект будівництва електростанції остаточно відклали, а приміщення віддали під житло для біженців. Водночас виник дефіцит гасу: паливо реквізовувалося залізницею для воєнних потреб, що змушувало міську управу вдаватися до безпрецедентних заходів безпеки заради кожного вагону освітлювальної рідини.

Восени 1915 р. міська влада зобов‘язала гайсинчан, що підметали міські вулиці в межах своїх садиб і до половини ширини вулиці, вивозити сміття на зваличне місце за власний рахунок. До того усі витрати брало на себе місто. Рішення було непопулярним, оскільки протягом війни ціни на вивезення зросли майже вчетверо, що могло собі дозволити далеко не все населення, зокрема міська єврейська біднота.

Не набагато кращі були справи з опаленням Гайсина. Як і в інших подільських містах проблема полягала як і у відсутності достатньої кількості коштів для гуртових закупівель дров, так і в дефіциті деревини, що нерідко піддавалася реквізиції на користь військового відомства.

Продовольчий дефіцит та фінал імперської епохи

Друга половина 1916 року ознаменувалася гострою нестачею найнеобхіднішого: солі, мила та навіть цукру. Парадоксально, що в місті з власним цукровим заводом цей продукт видавався за картками в мізерній кількості — близько 600 грамів на особу.

Напередодні революційних подій 1917 року ситуація стала критичною. Продовольча комісія була змушена запровадити сувору карткову систему на всі предмети першої необхідності.

Отже, приклад Гайсина яскраво ілюструє деструктивний вплив Великої війни. Конфлікт не лише перекреслив амбітні плани модернізації міста, а й призвів до глибокої соціально-економічної кризи, яка стала родючим ґрунтом для майбутніх революційних потрясінь.