Поки світ знову захлинається заголовками про мільйони сторінок у справі американського фінансиста Джеффрі Епштейна, нові “списки”, гучні імена та теорії змов, у Ладижині можна трохи розслабитися.

Ладижинців у справі Епштейна немає.

Ні в списках, ні в документах, ні в багатосторінкових зливах.

Погодьмося, у час, коли новини дедалі частіше змушують хапатися за серце, це рідкісний випадок, коли заголовок справді тішить.

Що саме опублікували?

30 січня 2026 року Міністерство юстиції США оприлюднило понад 3 млн сторінок документів, пов’язаних зі справою Джеффрі Епштейна — включно з відео та тисячами зображень, у межах виконання нового закону про прозорість файлів. 

Ці документи містять:

• електронні листи, протоколи допитів та судові матеріали; 
• відео й фото, вилучені під час розслідування; 
• записи дзвінків, рейди ФБР та внутрішні звіти слідства. 

Це наймасштабніша публікація матеріалів у цій справі за всю історію. 

Oприлюднення стало можливим завдяки Epstein Files Transparency Act — федеральному закону США, який зобов’язує Мін’юст розкрити всі не-кримінальні документи, пов’язані зі справою Епштейна та його оточенням. 

Що у цьому всьому найгучніше

Нові файли викликали величезний суспільний резонанс у світі. Серед відомих імен, які згадуються в документах (за даними низки міжнародних ЗМІ): 

• Принц Ендрю, який був предметом уваги журналістів у контексті стосунків з Епштейном;

• Білл Гейтс, Ілон Маск і інші впливові фігури технологічного та бізнес-середовища;

• Дональд Трамп згадують тисячі разів у текстах і листуванні, хоча прямих звинувачень щодо злочинної діяльності немає;

Ці матеріали ще далеко не повна розшифровка, і їхній зміст активно аналізують журналісти та експерти по всьому світу. 

Разом із тим, реліз не обійшовся без скандалів:

• дехто з адвокатів жертв критикує Мін’юст за те, що частина важливої інформації може бути прихована або надто сильно відредагована; 
• за даними The Wall Street Journal, щонайменше 43 жертви випадково були ідентифіковані в опублікованих матеріалах, що викликало нову хвилю обурення щодо недбалого редагування; 
• багато американців все ще вважають, що значна частина інформації залишається недоступною для громадськості. 

Експерти вважають, що повністю розкрити правду про масштаби та механізми мережі Епштейна може зайняти роки — навіть через такі великі витоки. А журналісти зі всього світу вже вросли в розшифровування терабайтів даних.

 Світові скандали часто доводять просту істину: відсутність у списках — теж привід для гордості. Тож поки міжнародні медіа розбирають архіви, а соцмережі шукають сенсацій, Ладижин може спокійно жити далі — зі своїми реальними проблемами, але без “епштейнівського шлейфу”. І слава Богу!