Сьогодні ми звикли до гуркоту літаків у небі, але трохи більше ніж століття тому поява “залізного птаха” викликала справжню сенсацію та навіть острах. Архівні свідчення про появу “таємничих аеропланів” над Поділлям у лютому 1913 року відкривають захопливу сторінку в історії нашого міста. Це був час, коли людство лише підкорювало небо, а світ стояв на порозі Першої світової війни.

Сенсація біля ладижинського мосту

Газета “Газетные старости” зафіксувала новину, яка дозволяє точно простежити маршрути цих апаратів. Зокрема, вона повідомляла про таємничі аероплани, які в цей період спостерігалися в глибині Поділля. Протягом тижня польоти зафіксували в містечку Тереспіль Літинського повіту та біля станції Кублич. Але найцікавіше відбулося саме у нас:

“Один із цих апаратів здійснив посадку біля мосту в містечку Ладижин, проте, помітивши людей, пілот швидко злетів і зник у напрямку станції Вапнярка”.

Третій аероплан, обладнаний потужним прожектором, помітили над Дунаївцями (сучасна Хмельницька область). Це викликало особливе занепокоєння через близькість до австрійського кордону.

Шпигуни чи випробувачі?

Поява літака біля нашого мосту могла бути не просто випадковістю. Адже, Австро-Угорщина на той час мала потужну авіаційну школу — флігер-компанії (Fliegerkompanien). Оскільки велика війна невблаганно наближалася, іноземні пілоти могли перетинати кордон для вивчення стратегічних об’єктів: залізничних вузлів та переправ через Південний Буг.

Можливо, саме тому аероплан у Ладижині так стрімко зник — для розвідника будь-яке викриття загрожувало міжнародним скандалом ще до початку офіційних боїв.

Слід українських авіаконструкторів: версія “Північ”

Проте існує й інша версія — вітчизняна. На півночі, у селищі Червоне на Бердичівщині, діяв авіазавод українського мецената, підприємця та новатора Федора Терещенка (на фото). Останній був не просто представником відомої династії цукрозаводчиків, а й фанатом неба, який вкладав величезні кошти у розвиток українського літакобудування. Його моделі, як-от “Терещенко-5”, були здатні на тривалі перельоти. Відстань від Червоного до Ладижина — близько 160 км.

Навчання російської армії

В цей період зі станції Гайворон повідомляли про аероплан, який уночі 14 лютого випускав промені світла з прожектора над містечком, що може свідчити про відпрацювання нічної охорони повітряного простору. Загалом пошукові промені над Гайсином та Генрихівкою могли бути частиною масштабних навчань російської армії, яка намагалася виявити таємні австрійські літаки або тестувала власну здатність діяти в умовах обмеженої видимості. Справа в тому, що на території України тоді дислокувалися значні авіаційні сили, зокрема Київська авіаційна рота, чиї загони мали забезпечувати безпеку всього прикордонного регіону.

Одеський слід: версія “Південь”

Не менш важливою є і південна версія, пов’язана з одеським заводом підприємця Артура Анатри. Можливо одеські пілоти, літаючи вздовж лінії Південно-Західної залізниці, випробовували нову техніку. Відстань від Одеси до нашого міста складає приблизно 260–270 кілометрів. Для тодішніх літаків із додатковими паливними баками це був складний, але реальний “екзаменаційний” маршрут.

А повідомлення зі станції Гайсин про те, що один аероплан почав знижуватися, коли на північному заході з’явився інший, нагадує епізод реального повітряного перехоплення або координації двох бортів.

Ладижин у фокусі великої історії

У той період армії великих держав тримала авіаційні загони саме по шість літаків — це дозволяло завжди мати принаймні дві готові до польоту машини. Поява кількох апаратів над Ладижином могла означала, що наше містечко потрапило в зону уваги військових розвідників.

Отже, Ладижин у 1913 році став одним із пунктів на карті, де люди вперше побачили диво техніки. Чи то були випробування заводів Терещенка та Анатри, чи то розвідка напередодні світової війни — ця подія підтвердила: небо над Бугом стало частиною нової авіаційної епохи. Кожна коротка телеграма про “таємничі вогні” над містом сьогодні є цінним свідченням того, як швидко авіація змінила наше уявлення про безпеку та кордони.