Минулі вихідні Вінниччина буквально балансувала на межі повного блекауту. Після чергової масованої атаки росії по енергетичній інфраструктурі країни область опинилася в аварійному режимі, а світло зникло майже у кожному населеному пункті.
7 лютого внаслідок ударів по високовольтних лініях електропередач і ключових енергетичних об’єктах на заході України без електропостачання на Вінниччині залишилися 1 339 населених пунктів із 1 504. Це — майже 724 тисячі споживачів. Для розуміння масштабу: світло зникло фактично по всій області. Про це пише Вінницяобленерго.
У таких умовах енергосистема була змушена працювати в аварійному режимі. Запровадили графіки аварійних та спеціальних аварійних відключень, за яких звичні погодинні графіки просто фізично не могли виконуватися. Причина проста й жорстка: енергетика виживала, а не працювала у штатному режимі.
Дві доби поспіль енергетики України працювали без відпочинку — під загрозою повторних ударів, у складних і небезпечних умовах. Кожне відновлене підключення — це не “клацання рубильником”, а години важкої роботи. Бригади “Вінницяобленерго” не лише повертали світло в область, а й допомагають іншим енергокомпаніям регіону відновлювати зруйноване обладнання.

Водночас соцмережі заполонили питання й обурення: чому в одних будинках світло є, а в інших — по кілька діб темрява? Енергетики пояснюють: відключення відбуваються не “по будинках”, а по лініях електропередач. Частина цих ліній живить лікарні, водоканали, об’єкти зв’язку та іншу критичну інфраструктуру. Їх знеструмити неможливо — і разом із ними світло залишається й у житлових будинках, підключених до тих самих ліній. Це не привілеї, а технічна необхідність.

Рівномірно відключити всіх також неможливо. Енергомережі області будувалися десятиліттями для стабільного постачання, а не для життя під обстрілами. Одна підстанція може живити тисячі споживачів, інша — значно менше. “Просто перемкнути” когось на іншу лінію не можна: вона може не витримати навантаження. Для цього потрібна повна перебудова мереж — у воєнних умовах це нереально.

Останні дні Вінниччина, включно з Ладижинською громадою, живе за аварійними схемами, а не за правилами мирного часу. Дефіцит генерації й масштабні пошкодження значно звузили можливості для маневру. Енергетики оптимізують схеми живлення настільки, наскільки це дозволяє техніка, але повністю прибрати нерівномірність зараз неможливо.

Головне завдання сьогодні — втримати енергосистему від повного блекауту, який поставив би під загрозу роботу лікарень, водопостачання, зв’язку та безпеку людей. Повноцінна відбудова й модернізація стануть можливими лише після завершення війни.

Світло — це справді найкраща комунікація. Але за ним стоять люди, які працюють у темряві й під загрозою обстрілів, щоб ця темрява не стала повною.