Журналістка газети “Ладижин Нове місто” Оксана Гайсин звернула увагу на надмірне використання нецензурної лексики підлітками Ладижина у публічних місцях. Як зазначають очевидці, молоді люди, часто у віці 14-16 років, не соромляться вживати обсценні вислови навіть у присутності значно старших перехожих, а на зауваження реагують зневажливо та сміхом. Деякі підлітки навіть виправдовують свою поведінку фразою: “Зате ж державною”, натякаючи на використання української мови, що, безперечно, суперечить основам культури.

Щотижня до правоохоронців надходять десятки скарг щодо подібної поведінки молоді. Інспектор з ювенальної превенції капітан Тетяна Хріненкова, яка працює з дітьми та неблагополучними родинами вже 16 років, відзначає значне зростання кількості таких випадків цього літа. “Зараз маємо близько 102 справ, які в роботі”, – повідомляє вона.

Після отримання попередження, поліція ретельно вивчає активність підлітків у школах та соціальних мережах. За словами Хріненкової, часто виявляються матеріали, що містять лайку, іронію та провокаційні висловлювання, що може призвести до передачі справи до суду. Якщо дитині менше 16 років, адміністративна відповідальність покладається на одного з батьків, тоді як для самої дитини можливе попередження, а надалі – виправні роботи або штрафи.

Законодавство чітко регулює питання громадського порядку. Стаття 173 Адміністративного кодексу України, що стосується дрібного хуліганства, передбачає штраф від 51 гривні, громадські роботи або навіть адміністративний арешт за лайку та образливе ставлення до громадян. Ця норма стосується всіх, незалежно від віку чи публічності платформи.

Експерти та громадськість занепокоєні тим, що для багатьох підлітків використання нецензурної лексики є “просто емоціями”, демонстрацією впевненості чи дорослості. Проте така поведінка свідчить про нерозуміння меж та невихованість. Ця тенденція посилюється впливом інтернету та соціальних мереж, де епатажний, часто вульгарний контент швидко набирає популярність. Легкість, з якою можна стати “зіркою TikTokу”, використовуючи провокаційну лесику, створює викривлене уявлення про норми спілкування.

“Погане товариство псує добрі звичаї”, – нагадує народна мудрість. Діти, занурені у середовище, де матюки сприймаються як “модне” і “нормальне”, просто не бачать іншої моделі поведінки. Тетяна Хріненкова підкреслює, що це значно глибша проблема, ніж просто лайка: “Якщо дитина не має правил, меж — вона не розуміє, чому це не можна”. Сучасне суспільство, відходячи від традицій християнського виховання, стикається з нижчим рівнем культури та внутрішньої цензури, ніж у попередньому столітті.

Нецензурна лексика – це не нова українська мова, не реформа і не тренд. Вона залишається символом деградації. “Якою мовою ми говоримо зі світом? Якою мовою відповідаємо за майбутнє? І що передаємо у спадок?“, – ці питання потребують негайної відповіді від усього суспільства.