Ми вже писали про відзнаку ладижинського енергетика. Він – один із тих, кому «везло» на ракетні атаки під час його зміни. Один із тих, хто, долаючи страх і темряву, рятували обладнання. 

“Коли надійшло повідомлення про загрозу ракетного удару, частина зміни пішла в укриття. Я залишився з начальником зміни — розумів, що в критичний момент моя присутність може бути вирішальною. Після перших вибухів здійнялася пилюка, стало темно, було страшно. Але, переконавшись, що всі цілі, ми вже думали не про себе, а про обладнання. Поки колеги гасили пожежу, ми з менеджером відділення запускали генератори для насосів: після обстрілів часто виникає загроза затоплення насосної станції, а це в подальшому може призвести до надзвичайно складного або навіть неможливого ремонту обладнання, тому діяти потрібно було швидко й злагоджено”. 

І то все – командна робота. Тому Олександр – скромна й стримана людина – й нагороду сприймає, як відзнаку всієї команди.