Вінницька область володіє значними покладами рідкоземельних металів, вартість яких, за оцінками Forbes, сягає близько 24 мільярдів доларів. Попри такий вагомий економічний потенціал, регіон досі залишається осторонь активного видобутку цих стратегічно важливих ресурсів. Чим є така бездіяльність – втраченою економічною вигодою чи, навпаки, перевагою з точки зору збереження довкілля?

На це та інші питання щодо перспектив і ризиків видобутку рідкоземельних елементів на Вінниччині у коментарі для Суспільне Вінниця відповів кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри географії ВДПУ ім. М. Коцюбинського Володимир Канський.

За словами експерта, на території області дійсно існують підтверджені родовища рідкісноземельних металів. Зокрема, Зеленоярське титаново-цирконієве родовище в Оратівському районі є досліджене та зафіксоване в геологічних картах, проте наразі не розробляється.

“Це не секретна інформація. Воно є, але я не чув, щоб його активно розробляли“, – зазначив Володимир Канський.

Серед потенційно наявних елементів у надрах Вінниччини експерт називає титан і цирконій, що мають важливе застосування у виробництві медичних протезів та ядерній енергетиці відповідно. Крім того, Володимир Канський припускає наявність таких цінних елементів, як германій, європій, неодим і навіть літій, можливість виявлення якого на Поділлі пов’язує із залишками Сарматського моря та наявністю соляних печер.

Рідкоземельні метали не залягають у чистому вигляді, а містяться у складі різних мінералів у породах, таких як кварц, польовий шпат та слюда. Процес їх видобутку є складним і багатоетапним. Спочатку породу подрібнюють до стану тонкодисперсного пилу, після чого здійснюють хімічне збагачення для вилучення цільових елементів. Ефективність такого процесу є низькою – з десятків тонн сировини можна отримати лише кілька десятків грамів цінних металів. Попри складність і витратність, видобуток рідкоземельних елементів є стратегічно важливим для розвитку технологічної та оборонної промисловості.

Сфери застосування цих металів надзвичайно широкі – від виробництва потужних неодимових магнітів для дронів, електродвигунів та вітряків до використання в ядерній енергетиці, військовій техніці, штучному інтелекті та телекомунікаційному обладнанні. За словами Володимира Канського, без рідкісноземельних металів неможливий розвиток сучасної оборонної та ІТ-індустрії.

Стратегічна цінність рідкоземельних металів особливо зросла в останні роки на тлі глобального технологічного протистояння між США та Китаєм. Китай протягом десятиліть цілеспрямовано інвестував у розвиток цієї галузі, здобувши унікальні технологічні переваги. Натомість США свого часу зробили ставку на нафтогазову промисловість, вважаючи видобуток рідкоземельних металів екологічно брудним та економічно невигідним. Як наслідок, Китай довгий час утримував монополію на світовому ринку рідкоземельних металів.

В цьому контексті Україна розглядається як потенційно важливий постачальник рідкісноземельної сировини для західних країн, що прагнуть зменшити свою залежність від Китаю.

Процес видобутку та переробки рідкоземельних металів в Україні ускладнюється високою вартістю геологорозвідувальних робіт. Значні поклади цих ресурсів зосереджені на Сході та Південному Сході країни, що ускладнює їх розробку через триваючі бойові дії. Окрему увагу Володимир Канський приділяє родовищам літію, який є ключовим елементом для виробництва акумуляторів.

Оцінка вартості корисних копалин України сягає 15 трильйонів доларів, а Вінницької області – 24 мільярди доларів. Попри відносно невеликі запаси у Вінницькій області, Володимир Канський вважає, що їх відсутність може бути екологічною перевагою, враховуючи значні екологічні ризики, пов’язані з видобутком – забруднення ґрунтів та вод, утворення токсичних відходів, порушення гідрологічного режиму та мікроклімату.

На думку експерта, навіть за відсутності міжнародних угод, Україна рано чи пізно зіткнеться з необхідністю видобутку рідкоземельних металів для розвитку власних високих технологій. Співпраця зі США в цій галузі може надати Україні доступ до передових технологій та інвестицій, проте існує ризик засекречення важливої інформації та можливого опору місцевих громад через екологічні побоювання.

Таким чином, питання щодо початку активного видобутку рідкоземельних металів на Вінниччині залишається відкритим, адже економічні вигоди необхідно ретельно зважувати з потенційними екологічними наслідками та думкою місцевої громади.