Для всіх, хто його знав і хоче провести в останню дорогу: збір біля 8 під’їзду будинку 35а о 12 годині. У ладижинських соцмережах багато болю, багато сліз і: “чому так?!”… Співчуваємо рідним. Олег був для них промінчиком світла і надії… Згас…

Мама Олега: “Наша любов, наш первісток пішов в кращий світ, де немає сліз, розпачу і несправедливості. Сонечко, наша любов до тебе безмежна! Ти був тим, ким ми хвалилися, кого цінували, ти був найкращим у всіх сенсах цього слова. Рідненький, як без тебе жити? Ти був промінчиком нашим, нашою радістю і гордістю! Мені так подобалося спостерігати, як ти радів якимось речам, чимось захоплювався, ділився бажаннями. Ми готові були для тебе небо прихилити! Але ти поспішив пригорнути його сам. Любимо тебе, наш синуля!  А братик твій не може тебе відпустити, і все чекає додому.  Сльози… І біль…”

Таня Сандул:  “Серце розривається на кусочки… Наш самий старший внучок, племінник, наше сонечко, наше янголятко, дуже добрий, чемний, гарно вихований, розумний хлопчик… Ти дуже гарно навчався, здобував вищу освіту, яку не судилось закінчити. Тебе цінували та поважали на роботі. У тебе були свої плани, мрії, яким не судилось здійснитись…”

Олеся Сандул: “Тобі назавжди 21… Дурний збіг обставин вирвав тебе у нас, а ти так хотів жити, працювати, вчитися керувати автомобілем, любити. Той новий одяг, що ти купив тепер назавжди буде на тобі. Ти мій промінчик сонця, красунчик, який ніколи більше не обійме і не скаже я тебе люблю. Наше горе не має меж. Чому найкращі йдуть так рано? Ти назавжи мій подаруночок на День народження, які тепер ніколи не будуть радісні”.