Ладижинська громада витрачає 18,7 тисяч гривень на одного учня в своїх 5 школах, де навчається 2643 дитини при середній наповнюваності шкіл в 528,6 учнів. Вказані суми та показник 528,6 для Ладижина свідчить, що громада має досить великі школи, які, ймовірно, ефективніше використовують державні кошти на освіту порівняно з невеликими сільськими закладами. Це робить Ладижин прикладом громади, яка вже певним чином відповідає новим вимогам МОН щодо оптимізації освітньої мережі. Пояснимо цю думку.

Зокрема, за даними МОН, в середньому на Вінниччині освіта сільського учня коштує державі 35 тисяч гривень на рік, тоді як міського – 26,5 тисячі.

Найбільше коштів з освітньої субвенції спрямовується саме в селищні громади, де учнів, як правило, небагато. Це пов’язано з необхідністю утримувати велику кількість закладів з малою наповнюваністю, що робить освіту в селах дорожчою, але не завжди якіснішою. За даними дослідження PISA-2022, учні із сіл відстають від міських однолітків на 4,5 року за рівнем навчальних досягнень. У малокомплектних школах діти часто навчаються в об’єднаних класах, що обмежує їх соціалізацію та якість навчання, а також бракує кваліфікованих вчителів та ресурсів.

З 1 вересня 2025 року освітня субвенція перестане покривати зарплату вчителів у школах з кількістю учнів менше ніж 45. З 1 вересня 2026 року цей поріг збільшиться до 60 учнів. Це правило не стосується початкових шкіл.

Громади продовжать отримувати кошти на всіх школярів, але не зможуть витрачати їх на утримання малих шкіл. Місцева влада повинна буде вирішити: або довозити учнів до більших, опорних шкіл, або фінансувати зарплати вчителів таких шкіл з місцевого бюджету. Подібне рішення вже приймали у 2016 році, коли припинили фінансування шкіл з менше ніж 25 учнями.

Згідно з дослідженням Education.ua, щонайменше 403 малокомплектні школи можуть бути закриті або реорганізовані, з них 22 на Вінниччині. Рішення про закриття приймає місцева влада, а не МОН, яке лише створює умови через зменшення фінансування.

У МОН запевняють, що учнів підвозитимуть до опорних шкіл на автобусах, які фінансуватиме держава, а вчителі не залишаться без роботи – їм запропонують перехід до більших закладів. Однак, приклади, як у Житомирській області, показують, що проблеми з логістикою можуть призводити до відсутності очного навчання. Для вчителів це також виклик, адже працевлаштування залежить від наявності вакансій, а кадрова криза в освіті лише поглиблюється.