Учора відбувся завершальний етап великого обміну полоненими у форматі “1000 на 1000”, і Україна повернула додому 390 своїх громадян. Серед них – 45 жителів Вінницької області, що стало справжньою радістю для їхніх родин та громад. Наразі немає підтвердженої інформації про ладижинців серед звільнених, проте є звістки про повернення додому наших сусідів.

Зокрема, після піврічного російського полону повернувся гайсинчанин Юрій Юзвак. Водій 59-ї бригади потрапив у полон у листопаді минулого року на Покровському напрямку, куди його, мобілізованого у вересні, направили одразу після бойового навчання. У свій день народження його дружина Олена отримала страшне сповіщення про зникнення чоловіка безвісти, але того ж дня знайшла його на відео, викладених росіянами – побитого, в підвалі, але живого. З того часу Олена з дітьми – 9-річною Анжеліною і 7-річним Олегом – не просто чекали, а молилися за рідного та активно брали участь в акціях підтримки полонених і зниклих безвісти, що були започатковані й у Ладижині.

Олена поділилася, що один зі звільнених хлопців підтвердив важливість цих акцій: “Один зі звільнених хлопців сказав мені, що родини роблять все правильно, коли “б’ються в голос” за своїх рідних, він сам знайшов мене завдяки соціальним мережам, де побачив світлину Юри. Наші дії дуже мотивують хлопців не складати рук у полоні, підтримують в них бойовий дух.”

У рамках цього ж великого обміну додому повернувся і Сергій Головенко з Олександрівки – села колишнього Тростянецького району, добре відомого ладижинцям. Сергій служив з перших днів повномасштабної війни: спочатку в теробороні, потім – на Миколаївському, Херсонському, а врешті – Донецькому напрямках, провівши більше семи місяців “на нулі”. Він потрапив у полон під Невельським у березні 2023 року на очах побратимів, тож його доля була відома. Спочатку Сергій перебував у донецькій колонії, потім його перевезли в інше місце. Весь цей час удома на воїна чекали дружина Олеся і сини, яким, поки батька не було, виповнилося 14 і 16 років.