Анна Вовк – ладижинка, яка вже багато років живе за кордоном. Ще навчаючись у Київському міжнародному університеті, вона почала працювати у складі міжнародних місій, зокрема, була причетною до реалізації проектів в Нігерії, Лагосі, Індії. Вільно володіє англійською, німецькою, корейською і японською мовами.

Душею Аня – з Україною, з рідним містом. Саме зраз, схоже, гостює в Ладижині. Поділилась цікавими враженнями.

Анна Вовк: “Знаходжуся зараз трішки у своїй громаді на Вінниччині. Не дивлячись на війну, видно не застій в деяких сферах.

1. Порівняно з багатьма європейськими країнами медицина у нас норм і доступна по швидкості і доступності лікарів як державна так і приватна. Державна трішки відстає в плані черг біля реєстратури (депутати мене читають – прошу зробити до обіду 3 постійнодіючих вікна), черг біля деяких кабінетів, але повірте – ви не бачили черги в Британії навіть коли людина мучиться від гострого болю.

2. Косметологія навіть в маленькому містечку досить хорошого рівня. В Британії ви не знайдете хорошу по якості косметологію в маленькому містечку. Медея Косметологія крута.

3. Місто почало реалізовувати проект Реабілітаційного центру. Місце шикарне біля найбільшого водосховища області. Ще й грант великий отримали від уряду Франції. Це дуже круто і такий проект колись пропонувала моя мама 20 років тому, але саме зараз війна підштовхнула більше думати про людей і в першу чергу про наших воїнів.

4. В містечку запускають Школу дронів для дітей. Андрій Родіонов створив Школу дронів в місті аналогів якої немає в області. Минулого року пройшла базовий курс і стала оператором дронів, що мені зараз частково допомагає в роботі. Реалії такі, що нам з ворогом-сусідом жити ще довго і населення вже потрібно готувати. 70% смертей орків на фронті саме від ударів БПЛА.

5. Андрій Скакодуб і його велике об’єднання митців і різних громадських організацій отримали історичне приміщення для історико-культурного центру. Колишній мер з русского міра 20 років не розумів важливість культури… Він не розумів навіщо місту музей і тому його не було, навіщо підтримувати українську культуру і видавати книги…

Я ніколи не забуду, як була на сесії, коли Андрій Скакодуб заставив через мовного омбудсмена шановне панство вести сесії українською мовою… на хвилинку в Центральній Україні… Один з 27 депутатів горою став за мову. Це вчинок. Тільки такі люди мають очолювати культурний
напрямок.

Соррі, за довгі тексти. Бажаю Україні перемоги і розквітнути. Частина з 10 мільйонів українців, які виїхала, повернуться, а інші всеодно долучаться до розквіту, купуючи хоча б послуги, бо не все в Європі рай, як багато хто думає”.

Цінуймо, що маємо!