Ладижин. Маленьке місто, де великі серця. Тут сьогодні вийшли на площу ті, для кого війна не закінчилася. Бо їхні сини, брати, чоловіки — досі там. У полоні. Безвісти. У невідомості.

Акцію підтримала міська влада. Пообіцяли: щомісяця будемо виходити знову.

Ця акція — не протест і не політика. Це крик. Це молитва. Це надія, що завтра хтось із них повернеться. Що не буде більше «безвісти».

За офіційними даними, у російському полоні — понад 8 тисяч українців. Це не просто цифра — це 8 тисяч доль, зупинених на півслові.