Мінус десять. Для когось — просто морозний ранок. Для них — це боротьба за життя. Бо цієї зими їх не загубили. Їх — викинули.

Мегі

Волонтери дали їй ім’я Мегі. Як цю руду собачку називали її господарі — невідомо. Але те, що вони в неї були, — безсумнівно. Та під зиму минулого року довірлива домашня собака опинилася на вулиці. Бігала за людьми біля дев’ятиповерхівок, світила ребрами…

Під час чергового відлову волонтери знайшли її аж у Лукашівці. Грілася, скручена калачиком, у купі листя. Така ж худюща, але все ще з довірою до людей.

«Сьогодні Мегі набрала щонайменше 10 кг ваги, дуже привітна, добра собака, яка навіть виконує деякі команди. Живе у волонтерки, де є ще вісім собак. На перетримці. Мегі потрібно стерилізувати, вакцинувати. У волонтерів коштів на це немає. Якщо хтось захоче забрати її собі — не пошкодує, бо матиме добру, вдячну подругу», — розповідає волонтерка і кінолог Марина Червінко, яка теж опікується цією собачкою, виводить її на прогулянки містом, вчить бути слухняною і сміливою.

У Ладижині щозими з’являються нові безпритульні тварини. Частину завозять із сусідніх сіл. Частину — просто виставляють за двері. Вчора ще домашні улюбленці. Сьогодні — безхатьки, яких ні фізично, ні тим більше фінансово не можуть потягнути волонтери. А притулку у місті немає.

Волонтери — це звичайні ладижинці, які живуть у квартирах, власних будинках. Просто сердобольніші за інших. Не можуть пройти повз безсловесний біль і страх беззахисних тварин.

Притулку немає

У Вікторії Платонової — до двох десятків котів. У холодну пору частину з них тримає у гаражі, частину — вдома. Коли тепло — живуть на городі під наглядом собаки Подружки. Щозими у Вікторії з’являються нові підопічні, цього року їх більше, ніж зазвичай.

«Катя у мене з 21 березня 2022 року, — розповідає Вікторія. — Хтось на сніг виставив коробку з кошенятами біля міської ради. Ладижинка Анжела прилаштувала кошенят, а Катюша залишилася у мене. Маркіза — з 2019 року. А оці — новенькі, кілька днів тому принесла — їх лікую… Ви обов’язково згадайте Свєту Курбанову. Вона забрала котиків зі станції, живуть у неї в дачному будиночку. Цієї зими сама важко хворіла і руку ламала, але котів не залишила».

Ладижинські волонтери не шкодують коштів на їжу, лікування, стерилізацію безхатьків. І чи варто казати, що всі вони — зовсім не з багатих людей, частина з них — пенсіонери. При цьому чимало мають на кредитках мінус 20, 50 та навіть 100 тисяч гривень. Бо шкода тваринок. Особливо в холодну пору.

Зима — як вирок

Взимку бездомність — це не про незручність. Це про обморожені лапи. Про запалення легень. Про повільну смерть від холоду. Навіть кілька годин у сильний мороз можуть стати фатальними.

«Цього року звернень із безпритульними тваринами було набагато більше, ніж у попередні роки, — розповідає лікар Ладижинської міської державної лікарні ветеринарної медицини Максим Саленко. — Бронхіти, некрози кінчиків вушок, хвостиків, пальчиків. Часті цистити — вони зазвичай стають наслідком того, що знесилена тварина довго лежить животиком на холодній землі. Більше схильні до обмороження і переохолодження дрібні та старенькі тварини, великі за розміром — витриваліші».

Нещодавно Максим оперував безпритульну кішку, яка до складних погодних умов ще й поранилася, і в неї загноїлася м’язова тканина. Люди, які принесли її до лікаря, тепер за розписаним ним планом доліковують кицю самі.

Домашнім улюбленцем став безпритульний котик, який під час сильних морозів потрапив на операційний стіл з обмороженими вушками. Після видалення некрозу він чудово почувається, адже тепер ще й має турботливих господарів.

«Навіть при плюсовій температурі, коли йде дощ, холодно, тваринка у бруді, не доїдає — імунітет падає, і тоді теж прогресують простудні захворювання.