Проблема з опаленням у гуртожитках Ладижинського коледжу ВНАУ знову опинилася в центрі уваги. Минулого тижня на сайті вже виходила новина про мешканців, які платять за опалення, фактично не отримуючи тепла. Цього разу про критичні умови проживання заявила дружина військовослужбовця, яка самостійно доглядає за двома маленькими дітьми. Її допис опублікував телеграм-канал “Ладижин Інфо”.

Іванна Савченко мешкає у гуртожитку №3. Її чоловік наразі проходить службу в лавах Збройних сил України. За словами жінки, в кімнаті, де проживає родина, батареї залишаються холодними з початку опалювального сезону. Через відсутність стабільного електропостачання електрообігрівачі не дають результату, а температура в приміщенні змушує одягати дітей у зимовий одяг навіть удома.

Молодшій дитині Іванни лише два тижні, і вона кашляє, у старшої, які два роки, — висока температура. Жінка пов’язує стан дітей саме з холодом у кімнаті. Вона зазначає, що неодноразово зверталася до коменданта гуртожитку та адміністрації закладу, однак жодних практичних рішень не було ухвалено.

«Я — дружина військового. Мій чоловік зараз захищає країну, а я залишилася сама з двома маленькими дітьми. Молодшій — два тижні, дитина кашляє. Старшій — два роки, вона хвора з температурою 39. І знаєте чому? Бо в нашій кімнаті немає тепла», — розповідає Іванна Савченко.

За словами мешканки, за весь опалювальний сезон тепло в гуртожитку було лише кілька днів — у періоди, коли місто отримувало тепло централізовано або під час переходу на альтернативне джерело енергії. В інший час подача тепла, за її твердженням, обмежується на рівні самого закладу.

Попри це, родина отримала платіжку за опалення на суму близько 3 тисяч гривень. Іванна наголошує, що змушена платити за послугу, якої фактично немає, водночас живучи в умовах, небезпечних для здоров’я дітей:

«Від початку опалювального сезону тепло було лише два дні: коли місто мало тепло від ТЕС, і другий раз — коли місто переводили на альтернативне джерело енергії. У ці дні батареї були гарячі. І зараз: тепленергію місто подає, але сам коледж регулює її подачу до навчальних корпусів і гуртожитків. Попри це, мені виставили платіжку — 3000 грн за тепло, якого немає.

Сьогодні мої діти хворіють у холоді, а я плачу не від образи, а від безсилля. Я прошу елементарне — не “скручувати” тепло там, де живуть діти. Будь ласка, підкажіть, куди звертатися далі, бо мешканці цих гуртожитків так живуть уже 4 роки. Я більше не можу мовчати. Бо мовчання — це холодні батареї і хворі діти».

Як повідомлялося раніше, подібна ситуація вже не перший рік турбує мешканців гуртожитків Ладижинського коледжу. Люди заявляють, що проблема носить системний характер і триває щонайменше кілька років, однак їхні звернення не призводять до змін.

Реакція читачів на допис Іванни Савченко

Під дописом Іванни Савченко у соцмережах швидко розгорілася активна дискусія. Мешканці гуртожитків та інші читачі ділилися власним досвідом, радили, як діяти, та висловлювали обурення умовами проживання.

«Поодинокі звернення не допомагають. Треба писати колективні листи від усього будинку на ім’я виконуючого обов’язки мера і ходити «набридати», бо інакше діла не буде. В нас у 17 теж батареї ледве теплі, як і в більшості будинків», — ділиться досвідом пан Олександр.

«Це вже не просто байдужість — це свідоме знущання над людьми. Адміністрація коледжу роками “скручує” тепло в гуртожитках, де живуть діти та сім’ї, але рахунки виставляє на 3–5 тисяч гривень за послугу, якої фактично немає. Ми неодноразово зверталися: писали заяви, просили пояснень, намагалися потрапити на прийом. Результат — нуль. Директор не приймає людей, жодних пояснень не дає, більше того — забороняє своїм підлеглим щось коментувати. Це що, приватна вотчина, а не державний навчальний заклад? У квартирах холод, діти хворіють, стіни вкрилися пліснявою, але адміністрації — паралельно. Таке враження, що для них мешканці гуртожитків — не люди, а статистика для платіжок. Ми зверталися навіть до мера — і там нас фактично “відфутболили”, бо гуртожитки “не належать місту”. Тобто виходить, що ми нічиї? Ми тут живемо роками, платимо, працюємо, але прав на елементарні умови життя не маємо? Поведінка директора — гірша за будь-яку “русьню”, бо це внутрішній ворог, який знущається зі своїх же людей у мирному місті. Саме через таких “керівників” люди втрачають віру в справедливість. Холод, хворі діти, пліснява і платіжки за сонце — це не норма. Це злочинна бездіяльність, за яку хтось має понести відповідальність», — пише коментатор Сергій.

«Запрошуйте телебачення! Всіх щурів потрібно ставити на місце. Ми ж якась демократія чи як?» — радить читачка Olena.

Ще одна користувачка Ksenia опублікувала скріншот переписки з Олександром Коломійцем, у якій зазначено, що коледж і гуртожитки не належать міській раді, а директор, попри звернення, не погодився ставити котельню. Мер також пообіцяв дати розпорядження перевірити, скільки теплоносія надходить у гуртожитки.

Водночас у наступних коментарях читачі ставляться до цієї обіцянки скептично.