У 2025 році Ладижин — місто з глибокими спортивними традиціями, де боротьба самбо займає особливе місце. У цьому затишному куточку Вінницької області є вулиця, названа на честь людини, чий внесок у розвиток спорту став легендою. Це вулиця імені Івана Хасимовича Сагаєва.

А ще у місті є школа, що теж носить його ім’я. Вона нагадує про велику справу, розпочату цією видатною людиною, і її дух, що передається від покоління до покоління, і досі є серцем ладижинського спорту.

Засновник, який став легендою

Створена у 1973 році, ця школа була дітищем Івана Сагаєва. Її заснували профком та адміністрація Ладижинської ТЕС. З самого початку Іван Хасимович, який народився 10 березня 1940 року на Хмельниччині та розпочинав свою трудову діяльність як начальник фізичної підготовки у військовій частині, а пізніше працював на Ладижинській ДРЕС інструктором по спорту, очолив заклад і присвятив йому своє життя.

Школа, що розташована у напівпідвальному приміщенні, швидко перетворилася на справжній центр самбо. Про її феноменальний злет писали у 2013 році, коли в місті відбувався 3-й щорічний Всеукраїнський турнір пам’яті Івана Сагаєва. Тоді, на відкритті змагань, голова Вінницької обласної федерації боротьби самбо та дзюдо Анатолій Ворона згадував, як Ладижин перетворився на столицю цього виду спорту: «Я повернувся з Росії у Вінницю у 1975 році. Тоді у Вінниці було засилля борців кавказької національності: чеченці, інгуші, азербайджанці, грузини. Наших було мало. І приїхали на змагання ладижинці. Взагалі команда була не дуже сильною. І я тоді Івану Хасимовичу сказав: «Щось ваші літають»,- а він каже: «Не хвилюйся, час ще попереду». І дійсно попереду були: 1 заслужений майстер спорту, 21 майстер спорту, 4 призери Європи, 4 призери Світу. І столиця самбо потихеньку перемістилася з Вінниці в Ладижин».

У 2018 році школа залишалася єдиною в Україні одновидовою школою боротьби самбо.

За роки роботи школи було виховано цілу плеяду чемпіонів, і цифри говорять самі за себе. Тут виріс один майстер спорту міжнародного класу, 32 майстри спорту України, а також десятки спортсменів, які підкорювали найвищі спортивні вершини. Серед вихованців школи — 9 призерів чемпіонатів світу, 15 призерів чемпіонатів Європи та 6 призерів чемпіонатів Радянського Союзу.

Та, мабуть, найбільше вражає кількість національних перемог: 92 чемпіони України, з яких 15 — багаторазові. І до цього слід додати ще 342 кандидатів у майстри спорту України та СРСР.

Іван Сагаєв присвятив спорту 43 роки, з них віддав школі самбо 37. Він був не просто тренером, а наставником, який формував характер. За сумлінну працю та високі досягнення Івану Сагаєву було присвоєно звання «Заслужений тренер України» та «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Також він став Почесним громадянином міста Ладижин. “У місті немає людини, яка б не поважала Сагаєва, — розповідає тренерка Наталя Топалова. — Іван Хасимович був дуже скромною людиною. За все життя не накопив собі на квартиру і машину. Останні роки доживав на дачі”. Він жив своєю справою, і це відчувалося у кожній деталі.

Спадщина, що живе

Іван Хасимович пішов з життя 22 листопада 2010 року. Але його спадщина живе. ДЮСШ №1, яка сьогодні носить його ім’я, у 2025 році відзначила 52-річчя. На традиційному весняному турнірі 140 юних спортсменів змагалися, демонструючи майстерність, якої їх навчали учні Сагаєва. Адже саме вони — Олександр Жарун, нинішній директор школи, та інші тренери — продовжують справу свого наставника.

Справжній масштаб його впливу найкраще демонструють слова Анатолія Ворони, сказані у 2013 році на турнірі пам’яті: «Змагання в такому величезному порядку проводяться, що нам в Вінниці і не снилося. Воно дійсно так, тому що Івана Хасимовича немає, але його тінь і його тверда рука є в цій залі».

13 вересня 2025 року відбувся ювілейний XV Всеукраїнський турнір з боротьби самбо серед кадетів, присвячений пам’яті Івана Сагаєва. Вперше пройшов не в Ладижині, а у Вінниці. На татамі вийшли 212 учасників із семи областей України, які представляли понад півтора десятка команд. Вихованці Ладижинської дитячо-юнацької спортивної школи ім. Івана Сагаєва продемонстрували високий рівень підготовки та здобули 15 медалей різного ґатунку, підтвердивши статус Ладижина як справжньої столиці українського самбо.

Сьогодні вулиця Сагаєва — це не просто топографічна назва. Це місце сили, пам’яті та гордості, що нагадує про людину, яка зробила Ладижин центром українського самбо і залишила по собі не просто школу, а цілу філософію життя, засновану на силі духу, наполегливості та честі.