Спорт може бути не лише про медалі й рекорди. Для багатьох ветеранів — це шлях повернення до активного життя, до спільноти й віри в себе. Саме з таким підходом на Вінниччині розвивається ініціатива “Спорт без обмежень”, яку підтримує благодійний фонд “МХП-Громаді” в межах програми індивідуального супроводу військових, ветеранів та їхніх родин «МХП Поруч».

Одним із ключових напрямів проєкту став волейбол сидячи — адаптивний вид спорту, що дає можливість людям із пораненнями та ампутаціями знову відчути командний дух, азарт гри та здорову конкуренцію.

“Сила — не в ногах, а у волі”

Ці слова належать Сергію Лукашку — ветерану, гравцю команди “МХП Титани” з Вінниці. Він став на захист країни ще у 2014 році, пройшов АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову добровольцем пішов на фронт. Під час боїв Сергій зазнав важких поранень і втратив обидві нижні кінцівки.

Та на цьому його шлях не обірвався. Сьогодні Сергій працює у міграційній службі Вінниччини, виховує доньку і залишається активним у спорті, надихаючи побратимів власним прикладом.

“У спорті ветерани шукають не просто фізичного відновлення, а насамперед — своїх. Тут розуміють без слів“, — говорить керівниця Центру взаємодії з військовими та ветеранами Марія Мешва.

За її словами, волейбол сидячи стає для багатьох ветеранів наступним кроком після реабілітації: тут вони знову відчувають себе лідерами, гравцями, частиною команди.

Команди, що формують нову культуру ветеранського спорту

Наразі підтримка зосереджена на трьох командах:
• «МХП Титани» (Вінниця) — 13 гравців, постійні учасники всеукраїнських турнірів.
• МСК «Дніпро МХП» (Черкаси) — 24 гравці, одна з наймасштабніших команд країни, яка у 2025 році здобула низку призових місць.
• “Яструби МХП” (Тернопіль) — 8 гравців, молодий колектив, що активно розвивається в адаптивному спорті.

Фонд “МХП-Громаді” забезпечує команди всім необхідним — від екіпірування до організації тренувань і участі в змаганнях. У довгостроковій перспективі це частина ширшої стратегії підтримки ветеранів та розвитку інклюзивних ініціатив у громадах.

Для Вінниччини — і зокрема для громад регіону — такі проєкти стають прикладом того, як ветеранська політика може працювати не на папері, а в реальному житті.