На фронті, де кожен день — випробування, є ті, хто захищає Україну з особливою мотивацією. Ладижинець з позивним “Стюарт”, який до повномасштабного вторгнення працював бортпровідником, а зараз є досвідченим артилеристом, ділиться своєю історією про поранення, незвичайне хобі та головний стимул боротися за свободу.

З перших днів великої війни “Стюарт” одягнув військову форму і змінив небо на передову. Його шлях артилериста був перерваний пораненням, про яке він розповідає з усіма деталями.

“Десь через годину після успішного відпрацювання по лівому берегу (Кринки), де ми вразили кілька цілей, нам підвизли нову партію боєкомплекта. Хлопці пішли розвантажувати, я залишився чергувати у бліндажі. Почув звук, характерний для дрона, пробував викликати хлопців по рації – не відповідали. Побіг попередити. Дрон зафіксував мене як рухому ціль і почав переслідувати. Врятувала посадка (це рідкість для Херсонщини), вона була густою, ще й літо, дерева високі. Почув по звуку, що дрон іде на удар (знайшов все ж якусь щілинку для атаки) і встиг застрибнути в якийсь окоп, але й вже почув звук вибуху. Дрон був один, розірвався, небезпеки, отже, більше немає. Вискочив, побіг у бліндаж включити РЕБи і відчув, що важко бігти. А вже коли включив РЕБи, побачив, що в мене пошкоджене ахілове сухожилля… Чотири місяці в стаціонарі, стільки ж – реабілітація…” – згадує «Стюарт”.

Після повернення на службу він “завів” собі незвичне, але вкрай корисне на війні хобі: збір FPV-дронів. Його дрони-камікадзе вже успішно виконують бойові завдання, допомагаючи нищити ворога.

Говорячи про свою мотивацію, “Стюарт” не приховує: “Є демотивація: страх бути пораненим, скаліченим, вбитим. Але страшніше, коли біля твого будинку буде стояти це гнилозубе чмо і твоя сім’я буде в нього у кулаці. Буде командувати, показувати як жити і говорити: “вот ето здєсь красіво”. Це моя мотивація».

Зараз ладижинець “Стюарт” є командиром відділення управління. Його брат також служить у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, а вдома на обох захисників чекає велика родина. Варто зазначити, що батько цих мужніх воїнів є викладачем Ладижинського коледжу, що підкреслює глибокі патріотичні корені в цій родині.