“В таких кульочках кришечки не треба кидати. Їх треба кидати без кульочка, чистенькі. Бо коли ми вигружаємо ці серця, це досить така складна робота. І нам доводиться перебирати, нам доводиться їх сортувати”. 

Наталія Прокопенко – відома особистість у Ладижині. І якщо до повномасштабного вторгнення її знали як викладачку коледжу, то зараз пані Наталія є однією з найпотужніших місцевих волонтерок.

Її найвідоміший волонтерський проєкт – збір пластикових кришечок на потреби ЗСУ. Цікавимося у пані Наталії, як зародилися ідея цього чудового проєкту. 

“Я досить багато подорожувала по Європі і такі серденька я бачила в Польщі. І я вирішила, що було би непогано встановити так само в нашому місті такого виду контейнера. Ідею встановлення у Ладижині кількох таких серденьок активно підтримали як міська рада, так і громадськість міста. Бачу, що вони активно долучаються, тому що, можна сказати, на тому тижні ми тільки вигрузили оце серденько, і ви бачите, що вже досить багато накидали.

Зараз прийде літо, я думаю, що будуть дуже активні. Крім того, багато людей збирають вдома кришечки і приносять, мені вже просто приносять так, не кидаючи в даний контейнер. Зібрані таким чином кришечки далі передаються на переробку, а отримані за них кошти перераховуються на виробництво вітчизняних БПЛА”.

Ця волонтерська акція стала настільки популярною у місті, що пані Наталія стала її невід’ємним символом. 

Коли я заходжу в будь-яку організацію, де долучаються до такої акції, то мені часто вручають прямо пакети з кришечками, і мені приходиться самі носити їх. Але така.. Для мене, це мій вибір”.

До волонтерства Наталія Прокопенко охоче долучає і інших. 

“У нас був смішний випадок, коли одна з наших маленьких волонтерок, зовсім маленьких, ми відкрили шлюз, і вона залізла внутрі, і почала ніжками вигортати ці кришечки”. 

Наприкінці нашого відео закликаємо жителів Ладижина не лише долучатися до збору кришечок, а й робити це сумлінно.

“Сюди дуже багато кидають металевих зажимів від хліба або металеві кришечки. Це також не можна, тому що завод-переробник тоді, коли бере на переробку, вони знижають ціну, знижають забрудненість всієї маси. Ми тут знаходили і дитячі іграшки, і флакони від ліків, і зажими від хліба, і металеві кришечки від напоїв.

Цього всього кидати не можна. На жаль, наших людей треба навчати. І на кожному контейнері в нас є наліпка, де розказано, які кришечки можна, що можна кидати, чого не можна кидати.

Тому звертайте увагу на це, будьте уважними і допомагайте нам в цій роботі”.