26 квітня 1968 року – день, що став відправною точкою в історії Ладижинської теплоелектростанції. Підприємства, яке протягом десятиліть несло тепло і світло в домівки мільйонів українців, ставши рідним домом для тисяч енергетиків. Переглядаючи сьогодні архівні фотографії з перших етапів будівництва, ми ніби переносимося в епоху великих сподівань та наполегливої праці перших будівельників та енергетиків. Їхній ентузіазм та відданість заклали міцний фундамент, на якому й донині тримається станція.

Історія Ладижинської ТЕС розвивалася в часи масштабних енергетичних проєктів, але також і трагічних подій, що назавжди закарбувалися в пам’яті України. Згадуючи 26 квітня, ми не можемо не згадати й іншу, значно трагічнішу дату – вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Ця катастрофа 1986 року стала болючим уроком про ціну енергетичної безпеки та відповідальності. Попри різні технології виробництва енергії, обидві станції – і атомна, і теплова – об’єднує важливість їхньої ролі в житті країни та самовіддана праця енергетиків.

Сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення, Ладижинська ТЕС стала символом не лише енергетичної стійкості, а й незламності українського духу. Ворог неодноразово намагався завдати удару по підприємству, але щоразу енергетики поверталися на свої робочі місця, демонструючи неймовірну силу волі та вірність своїй справі. Вони лагодять пошкодження, відновлюють роботу обладнання, знову і знову запускають енергоблоки, забезпечуючи країну таким необхідним теплом та світлом.

Ладижинська ТЕС – це більше, ніж просто виробництво електроенергії. Це історія про силу, витримку, професіоналізм та незламну віру в майбутнє. У цей особливий день ми з глибокою повагою згадуємо ветеранів, які стояли біля витоків станції, та з вдячністю схиляємо голови перед тими, хто невтомно працює на ній сьогодні, наближаючи нашу спільну Перемогу. Пам’ятаймо наше минуле, цінуймо сьогодення та з вірою дивимося у вільне енергетичне майбутнє України.