Чому одні ладижинці навіть під час війни не розглядають переїзду за кордон, а інші сумніваються, що молодь повернеться? Запитали жителів міста, що вплинуло на їхній вибір і які умови могли б спонукати людей повернутися додому.

Від початку повномасштабної війни Ладижинська громада зіткнулася зі значними демографічними змінами. За даними проєкту Плану дій справедливої трансформації громади, у 2022 році з неї вибули 4752 людини, а прибули 2898. З урахуванням природного скорочення населення загальна втрата за той рік становила 2024 жителів.

Водночас місто прийняло людей, які були змушені залишити свої домівки через війну. Станом на 1 січня 2026 року у Ладижинській громаді налічувалося 2609 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Докладніше про те, як війна змінила демографію Ладижина, ми розповідали в окремому матеріалі.

На цьому тлі журналісти «Поговоримо, Ладижин» поставили жителям два запитання: чи думали вони про виїзд через війну та що, на їхню думку, допоможе повернути людей, які вже виїхали.

Чому ладижинці вирішили залишитися?

Серед причин, які називають опитані, — прив’язаність до України, робота, житло, складність адаптації за кордоном та особисті обставини.

Вікторія

«Ні, в мене такого наміру не було від початку війни. Не впевнена, що змогла б адаптуватися до нових умов, нової країни. Мову потрібно знати, а в моєму віці це вже важко. Хоча, може, і вивчила б, але ні: я люблю своє місто, свою країну і хотіла б залишитися тут. Щоб лише був мир».

Андрій, який у 2022 році переїхав до Ладижина з міста Пологи Запорізької області

«Можливості такої не було, і в думках навіть не було їхати за кордон. Мені Україна ближча до серця. Що б тут не було, рано чи пізно воно закінчиться, і все одно тут буде краще».

Оля та Аня теж розповіли про можливість поїхати за кордон. Одна зі співрозмовниць уже бувала там зі старшою донькою.

Одна зі співрозмовниць (Оля та Аня)

«Я їздила в гості за кордон. Зі старшою донькою по танцях. Не знаю, чи я хотіла б там жити».

Для іншої співрозмовниці рішення залишитися пов’язане з особистою втратою: її чоловік перебував на військовій службі та помер у госпіталі від важких поранень.

Інша співрозмовниця (Оля та Аня)

«У мене теж така можливість була, але чоловік з вересня 2022 року був на службі. У грудні 2024-го він помер у госпіталі від важких поранень. У мене і зараз є така можливість, але наразі я не планую цього робити».

Світлана

«Ми розглядали можливість поїхати, як тільки почалося повномасштабне вторгнення. Чоловік працює на станції, тож ми прийняли рішення залишитися в Ладижині. Взагалі ж можливості є».

Артем, студент третього курсу Ладижинського коледжу

«Можливість є, але я не планую. Не хочу виїжджати з України».

Алла, яка живе в Ладижині з 2012 року

«Я їздила до родичів, мала можливість поїхати на проживання туди, але немає бажання. Тут мене все влаштовує: є стабільна робота, житло є. Оскільки я немісцева, мені надали житло в гуртожитку від МХП».

Наталя побувала в Німеччині й визнає, що там вищий рівень життя та більше перспектив для молоді. Проте сама не планує переїзду.

Наталя — про рішення залишитися

«Поки не виженуть бомбами звідси — мабуть, не поїду».

Наталя — про побачене в Німеччині

«Була у тітки в гостях у Німеччині. Там гарний, високий рівень життя — набагато кращий, ніж у нас. Для молоді перспектив більше».

Наталя — про відчуття за кордоном

«Ми там чужі кругом».

Чи повернуться ладижинці з-за кордону?

У другій частині опитування містяни говорили про те, за яких умов люди зможуть і захочуть повернутися до Ладижина. Найчастіше в їхніх відповідях звучали безпека, робота, житло та конкурентна заробітна плата.

Вікторія

«Потрібно, щоб люди поверталися, особливо молодь. Тому що нам потрібно буде відбудовувати країну після завершення війни. Потрібно, щоб була конкурентна зарплата — як за кордоном. Я думаю, це потрібно».

Андрій

«Житло. Робочі місця».

У розмові Олі та Ані прозвучали і сумніви щодо повернення молоді, і думка, що в самому Ладижині можливості для працевлаштування все ж є.

Оля та Аня — репліка про повернення молоді

«Я думаю, що молодь, якщо вже виїхала, то одиниці повернуться. Має бути робота, достойна заробітна плата. Молодь не хоче зараз працювати за копійки взагалі».

Оля та Аня — репліка про роботу в Ладижині

«Хоча, якщо взяти наше місто і порівняти його з деякими іншими, то в нас для молоді є варіанти, є робота — було б бажання. Але дійсно, зараз молодь набагато більше цінує свою працю, ніж нас учили це робити».

Світлана

«Зростання цін і безпекова ситуація не сприяють тому, щоб люди поверталися. А для Ладижина це критично. Коли стане безпечно — люди будуть повертатися».

Алла

«Щоб до Ладижина поверталися? Та, в принципі, тут усе для цього є. Усе залежить від ресурсів і миру — щоб не було війни. Мені здається, молодь повернеться».

Що може вплинути на майбутнє Ладижина?

Одні учасники опитування пов’язують своє майбутнє з рідним містом, інші звертають увагу на умови, за яких молодь вирішуватиме, де жити. У відповідях звучать дуже конкретні потреби: безпека, доступне житло, робочі місця та гідна оплата праці. Це особисті думки співрозмовників, а не репрезентативне соціологічне дослідження.

Питання повернення людей має значення для громади, яка внаслідок війни втратила частину постійного населення й водночас стала новим домом для тисяч переселенців.