Ладижинська міська рада 2 жовтня одноголосно затвердила План дій справедливої трансформації громади. У документі на 114 сторінок зібрали десятки потенційних проєктів: від нової моделі теплопостачання та сонячної електростанції для водозабору до розвитку лікарні, реабілітації, перекваліфікації працівників і модернізації житла. Водночас це не рішення негайно витратити кошти на всі перелічені об’єкти і не гарантія, що кожен із них буде реалізований. Фактично громада затвердила дорожню карту, з якою надалі може шукати фінансування і доводити пріоритетність своїх проєктів.

Рішення ухвалили на 72-й сесії Ладижинської міської ради VIII скликання.

Робота над Планом тривала близько року, з вересня 2025-го. Його готували за підтримки Федерального уряду Німеччини у межах проєкту Power4JustTransition, який в Україні реалізує Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ. Мета документа полягає у формуванні для Ладижина більш стійкої та диверсифікованої моделі розвитку, яка менше залежатиме від одного чи кількох великих підприємств і зможе адаптуватися до змін в енергетиці.

План не означає, що всі проєкти вже профінансовані

Це, мабуть, найважливіше, що потрібно розуміти, читаючи документ.

У Плані справді є конкретні об’єкти, орієнтовна вартість, очікувані результати та відповідальні установи. Але це не затверджений кошторис робіт і не перелік проєктів, на які вже є гроші.

У самому документі вони називаються «орієнтовним переліком проєктів». Причому цей перелік може переглядатися залежно від економічної ситуації, появи фінансування, зміни державної політики та прогресу самої громади. Раз на рік результати мають аналізувати, а до Плану за потреби можуть вносити зміни.

Джерела коштів також визначені загально: державний та місцеві бюджети, міжнародна технічна допомога, кредитні ресурси, державні фонди, донорські програми та інші дозволені законодавством джерела.

Тобто логіка така: спочатку громада визначає, що їй потрібно і чому це відповідає загальній стратегії трансформації. Далі під конкретний проєкт потрібно шукати джерело фінансування, готувати документацію, проходити конкурси та інші передбачені процедури.

Інакше кажучи, включення проєкту до Плану створює для нього підставу претендувати на державне, донорське чи інше фінансування, але саме по собі не означає, що гроші вже виділені.

Чому Ладижин називають «вугільною громадою», якщо тут немає шахт

Термін може звучати незвично для ладижан, однак у державній політиці «вугільна громада» не обов’язково означає територію, де видобувають вугілля.

До таких територій віднесені також громади, де працюють теплові електростанції на вугіллі, незалежно від форми власності. Саме тому до цього переліку потрапив Ладижин із Ладижинською ТЕС.

Цифри добре пояснюють, чому питання трансформації для міста не є абстрактним. Проєктна потужність Ладижинської ТЕС становить 1800 МВт. На початок 2025 року на підприємстві працювали 695 людей, тоді як на початок 2023-го їх було 723. Частка податків станції у загальній сумі податкових надходжень громади, за даними Плану, становила 9,1% у 2023 році та 10,6% у 2025-му.

Водночас залежність Ладижина не обмежується лише ТЕС. У документі економіку громади називають індустріально концентрованою. Енергетичний та агропромисловий комплекси разом забезпечують близько 72% зайнятості. Це означає, що фінансова спроможність міста сьогодні досить висока, але значна частина робочих місць, доходів людей та податків сконцентрована навколо кількох великих роботодавців.

Саме цей ризик і лежить в основі поняття «справедливої трансформації». Якщо роль традиційної вугільної енергетики поступово зменшуватиметься, місто має завчасно створювати нові економічні напрямки, робочі місця та інфраструктуру, щоб структурні зміни не перетворилися на соціальну кризу.

Що таке справедлива трансформація і чому це державна політика

Ладижин розробляє цей документ не окремо від державної політики. У червні 2025 року Кабінет Міністрів затвердив Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року.

Її логіка ширша за скорочення використання вугілля. Йдеться про перебудову економік територій, які десятиліттями залежали від шахт або вугільної генерації: створення нових робочих місць, розвиток підприємництва, модернізацію комунальної та енергетичної інфраструктури, перекваліфікацію людей і вирішення екологічних проблем.

Для Ладижина ця тема отримала ще один вимір після початку повномасштабної війни. Атаки на енергетичну інфраструктуру показали, наскільки вразливим є місто, коли його системи життєзабезпечення тривалий час були пов’язані з одним великим енергетичним об’єктом. Сам План прямо пов’язує трансформацію з підвищенням енергетичної стійкості, розвитком децентралізованої генерації та модернізацією водопостачання і теплопостачання.

Що саме Ладижин записав у свій План

У документі є як відносно невеликі ініціативи, так і проєкти на сотні мільйонів гривень.

Один із найдорожчих прикладів стосується водопостачання. План пропонує підвищити енергетичну стійкість поверхневого водозабору КП «Ладводоканал» у Маньківці, встановивши сонячну електростанцію піковою потужністю 4,189 МВт та систему накопичення електроенергії місткістю понад 10 МВт·год. Орієнтовна вартість такого проєкту становить 165 млн грн.

Ще 70 млн грн у Плані орієнтовно закладено на створення розподіленої системи теплопостачання на базі трьох високоефективних когенераційних установок. Ідея полягає у тому, щоб місто мало кілька джерел тепла та електроенергії і було менш вразливим у випадку пошкодження одного великого об’єкта.

Є великий медичний блок. Наприклад, 218,5 млн грн орієнтовно оцінюється добудова четвертого поверху лікарні зі створенням нового реанімаційного відділення, двох операційних, ліфта та протирадіаційного укриття на 500 людей.

Окремо передбачено 9 млн грн на сонячні панелі та накопичувач енергії для реабілітаційного центру міської лікарні.

Проте План не зводиться до будівництва. Він включає перекваліфікацію працівників, розвиток Центру енергоефективності, залучення фахівців до громади, муніципальне житло, реабілітаційні та рекреаційні послуги, підтримку підприємництва, поводження з відходами та екологічний моніторинг.

Які результати хочуть отримати до 2030 року

У Плані є не лише перелік об’єктів, а й вимірювані індикатори. До 2030 року автори документа, зокрема, закладають як ціль створення 9,35 МВт нових потужностей відновлюваної енергетики, покращення енергетичних характеристик 51 громадської будівлі та модернізацію або будівництво до 25 кілометрів мереж централізованого опалення.

Окремі заходи з покращення якості повітря та водних ресурсів мають охопити близько 20 тисяч мешканців, а у сфері перекваліфікації планується охопити освітніми програмами до 2 тисяч людей.

І знову ж таки, це цільові показники Плану, а не вже забезпечені бюджетом зобов’язання. Їх досягнення залежить від того, які проєкти вдасться підготувати, профінансувати та реалізувати.

План готували не лише у кабінетах міськради

Розробка тривала з осені минулого року і включала консультації з бізнесом, енергетиками, представниками влади, молоддю, ветеранами, внутрішньо переміщеними людьми та громадськими організаціями.

За даними самого документа, станом на липень 2026 року участь у різних консультаціях взяли понад 200 людей. У серпні проєкт також пройшов процедуру стратегічної екологічної оцінки, після чого відбулося громадське обговорення та фіналізація документа.

На сесії міської ради План представляла Галина Литвин, керівниця компоненту програми Power4Just Transition у GIZ Ukraine. Її виступ стосувався логіки справедливої трансформації та значення затвердженого документа для подальшої роботи громади. Дослівні цитати з виступу у цій версії матеріалу не наводимо, оскільки відеозапис сесії наразі технічно недоступний для коректної перевірки аудіо.

Що змінюється після голосування

Після затвердження Плану громада отримує формалізований перелік пріоритетів, який можна використовувати під час підготовки заявок на державні, міжнародні та інші програми фінансування.

Документ також передбачає створення керівного комітету з реалізації Плану. Він має координувати виконання, готувати щорічні моніторингові звіти та пропонувати зміни до переліку проєктів. Сам перелік не є закритим назавжди і може коригуватися залежно від ситуації та доступних ресурсів.

Якщо максимально спростити, 2 жовтня Ладижин не отримав десятки чи сотні мільйонів гривень і не дав старт усім проєктам із документа. Міська рада визначила офіційну рамку того, куди громада хоче рухатися до 2030 року і які проєкти вважає пріоритетними в умовах зміни енергетичної моделі.

Практичне значення рішення стане зрозумілим уже на наступному етапі: скільки із записаних ідей вдасться перетворити на якісно підготовлені проєкти, для скількох знайдуть державне, донорське чи приватне фінансування і які з них зрештою будуть реалізовані.

Тобто сьогодні Ладижин затвердив не готовий результат трансформації, а план, за яким цю трансформацію пропонують проводити. Головним показником його ефективності буде вже не кількість сторінок чи проєктів у таблиці, а те, скільки з них громада зможе довести до реального фінансування та виконання.