8 травня у Ладижинській громаді вшанували пам’ять загиблих у Другій світовій війні — з квітами, хвилиною мовчання та болючими паралелями із сьогоденням. Бо сьогодні для багатьох родин війна — вже не сторінка з підручника, а особистий досвід.

У День пам’яті та перемоги над нацизмом мешканці громади разом з представниками міської влади поклали квіти до Меморіалу слави у старій частині Ладижина, а також до пам’ятних місць у Заозерному, Василівці та Лукашівці.

Саме стара частина Ладижина зберігає одну з найглибших пам’ятей про Другу світову війну.

Через Поділля фронт прокотився двічі, а тисячі місцевих жителів так і не повернулися додому. У багатьох селах громади досі живуть родини, де пам’ятають фронтові листи, похоронки та історії про окупацію.

Сьогодні ці спогади звучать особливо гостро. Адже вже четвертий рік Україна знову бореться проти агресора — тепер російського. І серед тих, хто тримає фронт, — десятки військових із Ладижинської громади.

Під час заходів люди згадували не лише героїв минулого, а й сучасних захисників, чиї імена щодня з’являються на Алеї пам’яті, у коридорах шани та в трагічних повідомленнях про загибель військових.

«Сьогодні нащадки тих, хто переміг нацизм, знову змушені боротися за право жити на своїй землі», — пролунало під час вшанування.

В Україні 8 травня офіційно відзначають саме як День пам’яті та перемоги над нацизмом, відмовившись від радянської пафосної моделі «побєдобєсія». Символом пам’яті став червоний мак — знак скорботи за мільйонами загиблих.

За різними оцінками, у Другій світовій війні загинули від 8 до 10 мільйонів українців. І сьогодні ця цифра для багатьох уже не здається абстрактною статистикою — бо нові імена полеглих Україна додає щодня.

У Ладижині цьогорічне вшанування було без гучних промов і концертів. Натомість — тиша, квіти та розуміння того, що боротьба за свободу для України досі триває.