У перший день травня, після тривалої повітряної тривоги, активні та життєлюбні ладижинці зібралися в арткав’ярні «Фредерік» на фестиваль «Українська пісня». Культурна програма включала як класичні для Ладижина складові свята, так і абсолютно нові формати.

На «розігріві» невтомні «Юні» з Антоніною Залепою тримали увагу дітей розмальовками симпатичних сумочок і бодіартом. Охочі фотографувалися у фотозоні з орнаментами, створеній руками учасниць Молодіжного руху Ладижинської ТЕС. Працювала польова кухня, де традиційно чаклували Олег Осипенко та ладижинські художники Юрій Саміленко, Дмитро Самошевський і Володимир Іщук. Вабив виглядом і ароматами благодійний «ресторан» від власниці кав’ярні та її друзів.

Першими вдячними дегустаторами стали пацієнти Ладижинського реабілітаційного відділення — головні гості фестивалю, які зайняли чільне місце на святі.

Старт програмі дали барабанщики — «Барабанда» Олексія Попова. Вони стали основним музичним супроводом фестивалю і однією з його яскравих родзинок.

Концерт ладижинських і заозерненських виконавців продовжився новим для міста дійством — першим показом мод у національному стилі.

Кожна модель викликала захват: вишиті сорочки, сукні, спідниці, яскраві гердани. Вбрання — створені руками ладижинок або передані з родинних скринь. Наші жінки — не лише красиві, а й талановиті.

На імпровізований трав’яний «подіум» виходили моделі різного віку, були й родинні дефіле. Серед учасниць — переможниця першого в Ладижині параду вишиванок 2013 року, яка цього разу вийшла разом із чоловіком і донькою.

Головна мета фестивалю була благодійною — збір коштів на підтримку 94-го окремого протитанкового батальйону, у складі якого служить ладижинець Павло Куроптєв — син власниці кав’ярні.

Його мама, Лариса Анатоліївна, робить усе можливе, щоб підтримати сина та його побратимів. Її ідею підхопило об’єднання «Ми — вінничани», а представник організації у Ладижині Сергій Зінько став співорганізатором і активним учасником заходу.

Загалом вдалося зібрати 51 000 гривень. Одна з відвідувачок пожертвувала 10 тисяч гривень. На здивовані погляди вона відповіла коротко:

«У мене син на війні загинув. Хочу, щоб чужі сини поверталися додому живими».

Автор: Оксана Гайсин