image2

Історія Анастасії Коломієць — дівчини з Мелітополя зі сталевим характером

Їй 21. Вона чемпіонка, відмінниця і технічна спеціалістка на великому виробництві. В її житті — два дипломи, десятки змагань і сотні підйомів гирі за лічені хвилини.

А ще — переїзд з окупованого Мелітополя, нове місто й новий старт у Ладижині.

Анастасія Коломієць не любить гучних слів. Вона любить результат.

Переїзд, який став точкою росту

Настя родом із Мелітополя Запорізької області. Разом із мамою переїхала до Ладижина — ближче до родини. Нове місто означало нову школу, нових людей і необхідність заново вибудовувати плани.

Після 9 класу вона вступила до Ладижинського фахового коледжу на спеціальність «Енергетика та електротехніка». Саме там з’явилося те, що вона називає внутрішньою логікою професії.

«Мені важливо бачити зв’язок між діями і результатом. У технічних процесах усе побудовано на системності, і це мені близьке», — пояснює вона.

Із цього моменту її маршрут став чітким: техніка, системи, процеси.

Паралельно з коледжем Настя вступає до університету в Умані на фізичне виховання. День — пари, вечір — тренування. Між ними — підготовка до змагань.

На третьому курсі вона подає заявку на дуальну освіту в МХП — формат, де навчання поєднується з роботою на підприємстві. Після відбору починає стажування електриком на Вінницькій птахофабриці.

Графік — щільний до хвилини. Але саме тоді вона відчула, що рухається правильно.

«Було інтенсивно, але саме тоді я зрозуміла, що рухаюся у правильному напрямі», — згадує Анастасія.

Вона залишається відмінницею, отримує стипендію і паралельно здобуває перший реальний технічний досвід.

Коли процеси мають сенс

За кілька місяців Настю переводять в інженерний напрям — до команди системи технічного обслуговування. Це складна внутрішня структура, яка відповідає за безперебійну роботу обладнання: планування ремонтів, облік матеріалів, запаси запчастин, логіку доступів.

Спершу — адміністраторка системи. Згодом — інженерна роль і повна відповідальність за напрям «Вирощування».

Вона структурує дані, вибудовує ієрархії обладнання, планує роботи, формує матеріальні запаси. Працює з командами підрозділів, навчає людей користуватися системою, готує звіти.

«Коли процеси зрозумілі й передбачувані, працювати стає простіше всім. Це і є моя основна задача», — говорить вона.

Спорт як стиль мислення

За роки Настя спробувала близько 15 напрямів: танці, командні види спорту, легка атлетика. Зрештою залишилася у гирьовому спорті. І саме тут почався прорив.

29 вересня 2024 року на Кубку України з гирьового спорту вона виборює перше місце і здобуває розряд Кандидата в майстри спорту України — 226 підйомів (ривок по 12 хвилин, 16 кг).

А вже 5–7 грудня у Кишиневі на Чемпіонаті Європи з гирьового спорту, який проходив у столиці Молдови, вона здобуває два срібла.

Результати:

  • Дц-1-ю — 130 підйомів за 10 хвилин
  • ГРГ-12 — 237 підйомів за 12 хвилин

Українська команда стала першою в командному заліку.

Підготовку до поїздки підтримав Фонд «МХП-Громаді».

«Спорт навчив мене дисципліни, витривалості й роботи на результат — ці принципи я перенесла і в професійне життя», — говорить Анастасія.

Анастасія поступово бере на себе складніші задачі, занурюється в технічні нюанси, не боїться відповідальності. І це працює.

Після коледжу з червоним дипломом вона вступає до Вінницького аграрного національного університету на енергоінженерний напрям і паралельно продовжує навчання в Умані.

«Коли ти працюєш, одразу розумієш, яких знань бракує. Навчання стає усвідомленим і практичним», — пояснює вона.

Новий рівень — ширший горизонт

Нещодавно Настя отримала посаду провідної фахівчині проєктів систем технічного обслуговування. Тепер вона працює вже не з одним підрозділом — допомагає впроваджувати систему на інших підприємствах компанії.

Запуск процесів. Навчання команд. Супровід перших етапів. Одразу кілька проєктів у роботі.

«Хочу стати експерткою з впровадження систем і працювати зі складними проєктами. А з часом — допомагати іншим рости так само, як колись допомогли мені», — говорить Анастасія.

Історія Анастасії – це історія про темп. Про дисципліну. Про звичку не зупинятися.

Про дівчину з Мелітополя, яка в Ладижині будує нову реальність — крок за кроком, підйом за підйомом.

І кожен із них — не лише в спорті.

Add a Comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *